Загальна характеристика інституту кримінальної відповідальності фізичних осіб за порушення норм міжнародного права, страница 14

─  умисне вбивство, тортури і нелюдяне поводження, біологічні експерименти, навмисне спричинення важких страждань, катування, спричинення серйозного каліцтва або нанесення шкоди здоров’ю (ст. 50 I,  ст. 51 II, ст. 130 III, ст. 147 IV Женевських конвенцій);

─  незаконне, самовільне та таке, що проводиться у великому масштабі знищення і привласнення майна, що не викликається воєнною необхідністю (ст. 50 I, ст. 51 II, ст. 147 IV Женевських конвенцій);

─  примус військовополонених або підзахисних осіб служити у збройних силах держави противника; позбавлення військовополонених або підзахисних осіб прав на неупереджене і нормальне судочинство, передбачене Конвенціями (ст. 130 III, ст. 147 IV Женевських конвенцій);

─  незаконна депортація або переміщення підзахисних особи, незаконній арешт підзахисної особи, захоплення заручників (ст. 147 IV Женевської конвенції);

До серйознихпорушень Додаткового протоколу І 1977 року відносять:

1) нанесення шкоди шляхом якої-небудь навмисної і невиправданої дії чи бездіяльності фізичному або психічному здоров’ю і недоторканності особи, що знаходяться під владою противника або є інтернованою, затриманою або яким-небудь іншим чином позбавленою свободи в результаті збройного конфлікту; зокрема, маються на увазі нанесення фізичних каліцтв, проведення медичних або наукових експериментів, видалення тканин або органів для пересадки, а також,  будь-яка медична процедура, яка не потрібна за станом здоров’я вказаної особи і не відповідає загальноприйнятим медичним нормам, вживаним при аналогічних, з медичної точки зору, обставинах до громадян сторони, що проводить цю процедуру, які не позбавлені свободи в якій би то не було формі (ст. 11).

2) дії, які здійснюються умисно і стали причиною смерті або тілесного ушкодження або завдали шкоди  здоров’ю (п. 3 ст. 85):

Порушення норм, що стосуються неміжнародного збройного конфлікту (статті 3, спільної для всіх Женевських конвенцій 1949 р., і Додаткового протоколу ІI) :

1)  вчинення або погроза вчинити нижче перелічені дії: посягання на життя, здоров’я, фізичний і психічний стан осіб, зокрема вбивство, а також таке жорстоке поводження, як катування, нанесення каліцтв або будь-які форми тілесних покарань; колективні покарання; узяття заручників; акти тероризму; наруга над людською гідністю, зокрема принизливе і образливе поводження, зґвалтування, примус до проституції або непристойне посягання в будь-якій формі; рабство і работоргівля у всіх формах; грабіж;

2)  вчинення таких дій: засудження і відбування покарання без попереднього судового рішення, винесеного належним чином створеним судом за наявності судових гарантій, визнаних необхідними; напад на медичний і духовний персонал, медичні формування і транспортні засоби; незаконне використання захисної емблеми Червоного Хреста або Червоного Півмісяця; напади, направлені проти цивільного населення в цілому або окремих цивільних осіб; акти насильства, що мають на меті тероризувати цивільне населення; використання голоду серед цивільного населення як метод ведення воєнних дій; напад на споруди і установи, що містять небезпечні сили, коли такий напад може викликати вивільнення небезпечних сил і подальші важкі втрати серед цивільного населення; напад на історичні пам’ятники, твори мистецтва і місця відправи культу, які складають культурну і духовну спадщину народів, і використання їх для підтримки воєнних дій; переміщення цивільного населення з причин, пов’язаних зі збройним конфліктом, якщо необхідність в цьому не викликається вимогами  забезпечення безпеки цивільних осіб або іншими вимогами воєнного характеру.

Протокол ІІ до Конвенції про захист культурних цінностей під час збройних конфліктів 1999 року всі дії, які є воєнними злочинами, поділяє на дві категорії: 1) дії, на які поширюється дія принципу універсальної юрисдикції; 2) дії, на які не поширюється дія принципу універсальної юрисдикції.