Поняття «цивільне населення» включає всіх осіб, які є цивільними особами, тобто не включені до переліку, передбаченого в п. 1-3 і в п. А ст. 4 ЖК III та ст. 43 ДП I. Причому присутність серед цивільного населення окремих осіб, що не підпадають під визначення цивільних осіб, не позбавляє це населення його цивільного характеру. Однак цивільні особи втрачають захист у випадку і на період, поки вони беруть безпосередню участь у воєнних діях.
Напад на об’єкти, які не є воєнними цілями. При описі ознак цього злочину в Елементах злочину обраний підхід, аналогічний характеристиці попереднього злочину. Тільки в першому випадку об’єктом нападу є цивільні особи, а в цьому – цивільні об’єкти. При з’ясуванні змісту поняття «цивільний об’єкт» варто виходити з його визначення, наданого в статті 52 Додаткового протоколу I 1977 року, де зазначається, що цивільними об’єктами є всі ті об’єкти, які не є воєнними об’єктами, тобто які через свій характер, розміщення, призначення або використання вносять ефективний вклад у воєнні дії і повне або часткове руйнування, захоплення чи нейтралізація яких за існуючих у певний момент обставин дає явну воєнну перевагу. Однак слід пам’ятати, що у разі сумніву в тому, чи не використовується об’єкт, який звичайно призначений для цивільних цілей, наприклад, місце відправи культу, житловий будинок чи інші житлові будови або школа, для ефективної підтримки воєнних дій, передбачається, що такий об’єкт використовується з цивільною метою. Як один із варіантів слід вважати нанесення ударів по будівлях, призначених для релігійних цілей, освіти, мистецтва, науки або доброчинності, історичних пам’ятках, шпиталях і місцях зосередження хворих і поранених за умови, що вони не є воєнними цілями.
Неналежне використання прапора парламентера, національного прапора або військових знаків відмінності і форми противника або Організації Об’єднаних Націй, а також розпізнавальних емблем, встановлених Женевськими конвенціями. Об’єктивна сторона цього злочину полягає у використанні виконавцем злочину прапора парламентера, прапора та військових знаків відмінності або форми ворога, прапора, військових знаків відмінності або форми Організації Об’єднаних Націй, розпізнавальних емблем, захист яких передбачений Женевськими конвенціями 1949 року. Всі вище перелічені дії відповідно до норм МГП є актами віроломства, а тому заборонені.
Використання заборонених видів зброї. Злочин полягає у використанні в процесі проведення воєнних операцій заборонених видів зброї. Слід відмітити що, відповідно до класичної концепції воєнного злочину як порушення законів ведення війни, використання заборонених видів зброї не є злочином stricto sensu [36, с. 63]. До заборонених видів зброї на сьогоднішній день відносяться: хімічна [5, с. 9]та біологічна зброя, отрути і отруйні речовини , міни-пастки ,розривні кулі, кулі дум-дум [41, с. 39], засліплююча лазерна зброя . Крім того, досить багато держав приєдналися до конвенцій, які забороняють використання протипіхотних мін та касетних боєприпасів.
Систему судових органів запобігання та притягнення до кримінальної відповідальності фізичних осіб за порушення норм МГП складають: Міжнародний Кримінальний Суд, Міжнародні кримінальні трибунали ad hoc для колишньої Югославії і Руанди, змішані та інтернаціоналізовані суди і трибунали.
Важливим досягненням у створенні міжнародної системи запобігання серйозним порушенням міжнародного гуманітарного права та іншим міжнародним злочинам є заснування Міжнародного кримінального суду.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.