¾ Відповідальність настає в результаті порушення норм міжнародного гуманітарного права;
¾ Таке порушення може мати місце лише під час збройного конфлікту;
¾ Суб’єктом злочину завжди виступає комбатант.
1. Підставою цього виду відповідальності є вчинення воєнного злочину. Воєнним злочиномвважається міжнародний злочин, що вчиняється комбатантом під час збройного конфлікту і полягає у масовому і серйозному порушенні норм міжнародного гуманітарного права та посягає на підзахисних осіб та їх права.
На сьогоднішній час можна виділити чотири ознаки воєнних злочинів, а саме: вчинення дій, що вважаються серйозними порушеннями норм міжнародного гуманітарного права; об’єктом посягання є підзахисні особи (особи, що знаходяться під захистом), та їх права; такі дії вчиняються комбатантами або особами, які можуть віддавати їм накази; такі дії вчиняються під час збройного конфлікту, і є з ним пов’язаними.
2. На сьогоднішній день можна виділити близько ста складів злочинів, які вважаються воєнними. Найбільший їх перелік міститься у Римському Статуті Міжнародного кримінального суду. Цим документом введено досить велику кількість нових злочинів, в основному шляхом криміналізації окремих видів діянь, вчинених під час збройного конфлікту неміжнародного характеру. В той же час даний перелік не є вичерпним.
3. Статут Міжнародного кримінального суду є першим документом, який чітко передбачив не тільки можливість фізичної особи нести відповідальність за порушення норм гуманітарного права під час неміжнародних збройних конфліктів, але й чітко визначив перелік дій, які вважаються злочинами.
4. Кримінальну відповідальність за порушення норм міжнародного права може нести лише індивід - фізична особа. Інші суб’єкти, як держава чи міжнародна організація не є суб’єктами цього виду відповідальності. Вони можуть нести особливий вид відповідальності – міжнародно-правову. Що ж стосується юридичних осіб, передусім громадських організацій та політичних партій, то вони також не є суб’єктами кримінальної відповідальності. В окремих випадках, коли судом буде визнано злочинний характер такої організації та її причетність до вчинення воєнних злочинів, участь у таких організаціях вважатиметеся злочином. Проте, в цьому випадку, кримінальну відповідальність несе її учасник як окрема фізична особа.
5. Суб’єктом кримінальної відповідальності за порушення норм МГП може бути не будь-яка фізична особа, а лише та, яка відповідає певним умовам. По-перше, така особа має досягти певного віку. Для того, щоб відповідати перед органами міжнародного правосуддя, необхідно, щоб така особа на момент вчинення злочину досягнула 18 років. По-друге, така особа повинна бути комбатантом, тобто відноситися до збройних сил, партизанів, населення що стихійно береться за зброю при наближенні ворога (в окремих випадках працівником міліції та подібних формувань).
6. Суттєвою перешкодою в притягнення винних осіб до відповідальності за порушення норм МГП є наявність імунітетів у вищих посадових осіб. Ця обставина робить можливим їх переслідування лише органами міжнародного кримінального правосуддя, в той час як національні суди повною мірою визнають імунітети таких осіб.
7. Інституційний механізм запобігання порушень міжнародного гуманітарного права складають як судові так і несудові органи. Метою перших є покарати винних, в той час як другі більше спрямовані на встановлення істини, примиренні сторін та відшкодування заподіяної шкоди.
8. Судові органи запобігання порушенням МГП за їх юридичною природою слід розділити на три групи: МКС, Міжнародні трибунали ad hoc, та змішані та інтернаціоналізовані суди та трибунали. Кожен із зазначених органів виконує свою роль у системі запобіганні порушенням МГП, однак їх створення не вирішує проблему військових злочинів. Їх метою є не заміна національної системи правосуддя, а її доповнення у випадках коли вона діє менш ефективно.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.