4) Ці дії вчиняються під час збройного конфлікту, і є з ним пов’язаними. Як відомо, міжнародне гуманітарне право має на меті захист жертв збройних конфліктів. Як зазначалося, до них відносяться особи, які не приймають або через хворобу чи поранення перестали приймати участь у збройному конфлікті. Сфера дії міжнародного гуманітарного права обмежується збройним конфліктом (крім деяких норм, що діють і в мирний час, а також тих, що продовжують діяти ще протягом певного періоду після завершення збройного конфлікту). А оскільки, зрозуміло, що порушити норму права, можна лише в той момент коли вона діє, то порушення норм гуманітарного права може бути вчинене лише під час збройного конфлікту.
Як бачимо, сучасна практика виходить майже з ідентичних міркувань.
Визначивши ознаки, притаманні воєнним злочинам, можемо сформулювати їх поняття. Таким чином, воєнним злочиномвважається міжнародний злочин, що вчиняється комбатантом під час збройного конфлікту і полягає у масовому і серйозному порушенні норм міжнародного гуманітарного права та посягає на підзахисних осіб та їх права.
Воєнні злочини є найстарішими серед групи злочинів, підсудних Міжнародному Кримінальному Суду. За них карали ще за часів Середньовіччя. Перше юридичне визначення воєнних злочинів запропонував Авраам Лінкольн у 1863 році під час Громадянської війни у США. Їхнє визначення міститься також у численних Конвенціях, які складають засади міжнародного гуманітарного права – Гаазьких (1907) та Женевських (1949). На відміну від злочинів проти людства, Суд повинен займатися воєнними злочинами навіть у тому разі, коли вони є одиничними діями окремих осіб, а не частиною державної політики. Воєнні злочини поділяються на дві великі категорії. Перш за все, МКС діє у випадках порушення норм захисту цивільних осіб, викладених у чотирьох Женевських конвенціях і перелічених вище. По-друге, МКС займається й іншими воєнними злочинами, які не знайшли відображення у Женевських конвенціях, тобто: умисними нападами на цивільне населення та цивільні об’єкти, місії гуманітарних організацій, медичні та навчальні заклади, культові споруди, історичні монументи (якщо ці споруди не є військовими об’єктами), а також нападами, які можуть побічно викликати смерть великої кількости цивільних осіб та знищення їхнього майна (наприклад, бомбардування чи масований артобстріл населених пунктів); завданням ушкоджень беззахисним людям – вбивство, каліцтво чи знущання з поранених чи полонених, принизливе з ними поводження, зґвалтування чи інші види сексуального насильства, використання їх як «живих щитів»; застосуванням заборонених методів ведення війни – голоду, отруєної зброї, певних газів, розривних куль, використанням у воєнних діях дітей до 15 років тощо.
Загальноприйнято вважати, що воєнні злочини – це серйозні порушення норм міжнародного гуманітарного права [19, с. 68]. Воєнні злочини є своєрідним збірним поняттям, яке включає в себе десятки складів злочинів. Науковці виділяють від 20 до 60 окремих складів злочинів, які є серйозними порушеннями норм міжнародного гуманітарного права [17, с. 95]. Тому перед тим як перейти до аналізу кожного окремого складу, всі ці злочини слід систематизувати з метою полегшення їх дослідження.
Що ж стосується переліку дій, які є воєнних злочинів, то їх переліки містяться в міжнародно-правових документах, причому то тут слід відзначити, що таких документів є досить багато. До них і першу чергу слід віднести Женевські конвенції 1949 року, Додаткові протоколи до них 1977 року, Другий протокол до Конвенції про захист культурних цінностей під час збройних конфліктів. 1999 року та деякі інші.
До порушень Женевських конвенцій 1949 року, які вважаються серйозними та тягнуть кримінальну відповідальність фізичних осіб слід назвати такі:
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.