Проведення медичних та біологічних експериментів. Цей злочин полягає в тому, що суб’єкт злочину проводив над одним або декількома особами біологічні експерименти, а отже посягав на здоров’я та фізичну недоторканність таких осіб. При цьому експеримент повинен проводитися не в лікувальних цілях, не бути виправданим медичними міркуваннями та не проводитися в інтересах такої особи, а його наслідки повинні створювати серйозну загрозу фізичному чи психічному здоров’ю або цілісності такої особи. Цікавим є той факт, що Додатковий протокол І 1977 року містить дещо ширше формулювання цього складу злочину, оскільки говорить не лише про біологічні але й медичні експерименти, хоча в даний час ці категорії ототожнюють.
Захоплення заручників.Злочин полягає у тому, що виконавець захопив, затримав або іншим чином узяв в заручники одну або декількох осіб. Суб’єкт злочину погрожував убити, завдавати каліцтва або продовжувати утримувати таких осіб. Він же мав намір змусити яку-небудь особу або групу осіб вчинити дії або утриматись від здійснення дій як умову забезпечення безпеки або звільнення таких осіб.Заборона захоплення заручників міститься у статті 3, спільній для всіх Женевських конвенцій 1949 року, а також у статтях 34 та 147 четвертої Женевської конвенції 1949 року.
Депортація цивільного населення. Депортацію або переміщення однієї або декількох осіб до іншої держави або іншого місця включає всі насильницькі переміщення як у межах окупованої держави, так і за межі окупованої території (ст. 8 Римського Статуту). Для більш повного розуміння змісту цього злочину необхідно визначити, яке переміщення буде законним, а яке ні. Відповідь на це питання міститься в статті 45 ЖК IV, згідно з якою: «Підзахисні особи не можуть бути передані державі, що не є учасницею Конвенції... Підзахисні особи можуть бути передані державою, у владі якої вони перебувають, тільки державі, що є учасницею Конвенції, і тільки тоді, коли... упевниться в тому, що ця держава бажає й у змозі застосовувати Конвенцію».
Незаконне утримання під вартою. Цей вид злочину передбачаєпозбавлення волі однієї або декількох осіб, утримування їх у визначеному місці. При цьому є необхідним, щоб утримувана особа чи особи перебували під захистом однієї або декількох Женевських конвенцій 1949 року (ст. 8 Римського Статуту).
Привласнення або знищення державного чи приватного майна.Привласнення або знищення майна, не виправдане вимогами воєнної необхідності, вважається злочином. Ця норма стосується лише майна, що знаходиться під владою противника.
При цьому слід відмітити, що цей злочин може бути вчинено як під час міжнародного, так і неміжнародного збройного конфлікту.
Примусове вербування осіб, які знаходиться під владою противника. Цей злочин передбачає примушування підзахисних осіб до служби в збройних силах або до іншої служби держави-противника.
Слова «інша служба» використовуються тому, що участь у воєнних операціях проти власної держави є одним з окремих випадків, необхідних для опису всіх дій, заборонених згідно норм міжнародного гуманітарного права, які являють собою службу у збройних силах.
Злочини проти статевої свободи. Женевські конвенції та інші документи в сфері МГП передбачають ряд злочинів, об’єктом посягання яких є статева свобода особи. До них відносять:
– зґвалтування.
– сексуальне рабство.
– примус до проституції.
– примусова вагітність.
– примусова стерилізація.
– сексуальне насильство
Напад на цивільне населення або окремих осіб, що не приймають участі у воєнних діях. Об’єктивна сторона цього злочину полягає в здійсненні нападу на цивільне населення як таке або окремих цивільних осіб, що не приймають особистої участі у воєнних діях. Суб’єктивна сторона цього злочину передбачає наявність умислу – «виконавець умисно обрав об’єктом нападу цивільне населення як таке або окремих цивільних осіб, які не приймають особистої участі у воєнних діях»
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.