У 1945 році Статут Міжнародного військового трибуналу в Нюрнберзі визначив воєнні злочини як порушення законів і звичаїв війни, що включають вбивства, жорстоке поводження або депортацію цивільного населення на окупованих територіях; вбивство або жорстоке поводження з військовополоненими; вбивство заручників; розкрадання державної або приватної власності; безглузде знищення населених пунктів; руйнування, що не зумовлені воєнною необхідністю (ст.6).
Женевські конвенції 1949 року, в яких було кодифіковано міжнародне гуманітарне право після Другої світової війни, окрім іншого, міститься першим в історії перелік «воєнних злочинів – серйозних порушень конвенцій». Причому кожна з чотирьох Женевських конвенцій подає власний перелік серйозних порушень. До них відносяться наступні дії: навмисне вбивство; катування і нелюдське поводження, включаючи біологічні експерименти; навмисне спричинення важких страждань або серйозного каліцтва; нанесення шкоди здоров’ю; незаконне знищення і привласнення майна, якщо воно не викликане воєнною необхідністю; примушування цивільної особи або військовополоненого служити в збройних силах держави противника; позбавлення права на неупереджене і нормальне судочинство; незаконна депортація, переміщення цивільних осіб, що перебувають під захистом; незаконний арешт цивільної особи, що перебувають під захистом; захоплення заручників. Додатковий протокол I 1977 року розширив захист, що надається Женевськими конвенціями під час міжнародних конфліктів, включивши в число серйозних порушень проведення певних медичних експериментів; перетворення цивільного населення, окремих цивільних осіб або демілітаризованих та безпечних зон в об’єкти нападу; здійснення нападу не вибіркового характеру, що зачіпає цивільне населення або цивільні об’єкти, коли відомо, що такий напад буде причиною великої кількості смертних випадків та поранень серед цивільних осіб; віроломне використання порушуючи емблеми Червоного Хреста, Червоного Півмісяця та інших захисних та розпізнавальних знаків; переміщення окупуючою державою, частини її власного цивільного населення на окуповану територію або депортація чи переміщення всього або частини населення окупованої території; невиправдана затримка репатріації військовополонених або цивільних осіб; апартеїд; напад на історичні пам’ятники та ряд інших.
Не всі порушення Женевських конвенцій та Додаткових протоколів є воєнними злочинами. Лише найбільш важкі порушення цих документів відносяться до категорії злочинів. Як і міжнародне право, гуманітарне поділяє всі правопорушення на серйозні, які вважаються злочинами та є підставою кримінальної відповідальності та несерйозні, які тягнуть інші види юридичної відповідальності зокрема дисциплінарну. Однак, визначення поняття воєнного злочину в міжнародному договорі аж ніяк не є перешкодою для криміналізації інших несерйозних порушень норм гуманітарного права на національному рівні. Так, в Бельгії воєнним злочином вважається будь-яке порушення Женевських конвенцій та Додаткових протоколів вчинене під час збройного конфлікту [20, с. 67], а у військових статутах США воєнним злочином взагалі вважається будь-яке порушення норм міжнародного гуманітарного права в тому числі - законів та звичаїв ведення війни [21, с. 49].
Однак, довгий час норми про серйозні порушення норм гуманітарного права могли застосовуватися лише щодо міжнародних конфліктів і лише щодо дій, здійснених проти осіб, що знаходяться під захистом або в ході проведення воєнних операцій [18, с. 37-38].
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.