Так при "
" шарнірних опор вона
буде
рази статично
невизначною. Число зайвих зв'язків, таким чином, буде дорівнювати числу
проміжних опор.
При защемленні одного із
кінців балки ступінь статичної невизначеності збільшується на одиницю і буде
дорівнювати
.
Для спрощення розв'язку такого роду задач в місцях зайвих опор ставлять шарніри, а зайвими невідомими в цьому випадку будуть згинаючі моменти в місцях їх розміщення.
Напрямок невідомих згинаючих моментів вибирається довільно (в нашому випадку - додатній)
При такому виборі для навантаження на інші прольоти балки передається тільки за допомогою невідомих моментів в шарнірах.
Складаючи
додаткові рівняння переміщень для опорних перерізів можемо записати:
(1)
Так як
основна система складається із двох опорних балок, що не зв'язані одна з одною,
то можна розглянути два найближчі прольоти, наприклад, до
-ої опори:
(2)
Для визначення переміщень "
" і "
", що входять в
рівняння (2), побудуємо епюри згинаючих моментів в основній системі окремо від
заданого навантаження і від кожного "зайвого невідомого", що дорівнює
одиниці.
Використовуючи метод Верещагіна запишемо:
(3)
Внесемо вираз (3) у вираз (2) будемо мати:
(4)
Оскільки зайвими невідомими у
нас були згинаючі моменти. То замінивши їх на "
",
будемо мати рівняння, яке отримало назву трьох моментів:
(5)
Таких рівнянь складається стільки,
скільки вводиться шарнірів, що утворюють основну систему. В кожне із цих
рівнянь трьох невідомих опорних моментів
;
;
. Перше і останнє рівняння
складаються із двох невідомих моментів. Його розв'язок проводиться методом
послідовного виключення невідомих.
В тому випадку, коли
рівняння приймає вигляд:
(6)
Приклад.
Якщо один із
кінців балки має защемлення, то його або замінюють додатковим прольотом
нескінченно малої довжини тобто
, або
ж даний прольот має нескінченно велику жорсткість тобто
.
Для даного прикладу замінимо защемлення
лівого кінця балки, додатковим прольотом, де
.
Відтак рівняння трьох моментів будуть мати такий
вигляд:

Так як
, а
;
;
;
, то наша система рівнянь трьох
моментів прийме такий вигляд:

Визначивши із
цієї системи опорні моменти, знаходимо реакції опор від заданого навантаження і
від дії знайдених опорних моментів для кожної балочки окремо.
Так, позначивши ці реакції,
наприклад, для третього прольоту через
і
запишемо:

де
і
– реакції тільки від
заданого навантаження на прольоті "З". Відтак повна реакція на
прольоті "З" буде дорівнювати:

Тут
реакція опори
"З" викликана дією заданого навантаження, що прикладене до прольотів
і
.
Після визначення будують
епюри
і
для кожної двохопорної
балки основної системи. Сумарну епюру (
і
) будують складаючи епюри
від зовнішніх навантажень і знайдених опорних моментів по ділянках.
(Самостійно:розібрати приклад 68 ст.410-412)
Лекція 12
Стійкість стиснутих стержнів
План лекції:
1. Типи конструкційної стійкості стержнів
2. Формула Ейлера для визначення критичної сили
3. Поняття про критичні напруження. Емпіричні залежності Ясинського
4. Основні типи розрахунків стержнів на стійкість
Література : [1] - ст. 491 - 508. [2] - ст. 619 - 644.
Стійка конструкція - це конструкція, яка зберігає під дією зовнішнього навантаження свою початкову форму пружної рівноваги.
Розглянемо
випадок стискання стержня поздовжнім зусиллям.
Існує три стани тіла в одному із яких воно може при цьому перебувати: - стійка рівновага – це коли при незначному відхиленні від стану рівноваги тіло намагається повернутися в своє початкове положення; – нестійка рівновага – коли тіло виведене з положення рівноваги зовнішнім зусиллям продовжує деформуватись в напрямку його дії, і в своє початкове положення не повертається; – байдужа, або критична рівновага – тіло при цьому стані знаходиться в початковій своїй формі, але навіть при незначному зростанні діючого зовнішнього зусилля може її втратити.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.