Структура особистості, процеси її формування й розвитку, страница 7

[9] Виготський Л.С. Психологія розвитку як феномен культури: Під ред. М.Г. Ярошевского / Вступ. стаття М.Г. Ярошевского. - М.: Видавництво «Інститут практичної психології», Воронеж: НПО «МОДЭК», 1996. С. 33.

[10] Павлов И.П. Про типи вищої нервової діяльності й експериментальних неврозів. - М., 1954.

[11] Wolpe J. Psychotherapy by Reciprocal Inhibition. Stanford, CA: Stanford University Press, 1958.

[12] Фрейд З. «Я» й «Воно»: Праці різного років. / Пер. с ньому. Книга I. - Тбілісі: «Мерани», 1991. С.142.

[13] Маркузе Г. Ерос і цивілізація. - К.: «ІСА», 1995. С. 9 - 10.

[14] Основні напрямки психології в класичних працях. Біхевіоризм. Трондайк Э. Принципи навчання, засновані на психології. Джон Б. Уотсон. Психологія як наука про поводження. - М.: ТОВ «Видавництво АСТ-ЛТД», 1998. - 704 с.

[15] Толмен Э. Когнітивні карти в пацюків й у людини /Історія психології/. - Єкатеринбург: З «Ділова книга», 1999. С. 160-183.

[16] Частково даний феномен описує феномен, названий нами апперцепцією, продиктованою специфікою світосприймання даної людини.

[17] Нельсон-Джоунс Р. Теорія й практика консультування. - Спб.: З «Питер», 2000. С. 291.

Однак, на наш погляд, найбільш істотної модифікації дану формулу піддав Д.В. Ковпак. У представляє їм моделі «проміжна змінна» розглядається не як гомогенна й безлика организменная субстанція («нервова система») і не зводиться до неправомірного виділення зі сфери психічного чистої «когнітивної матерії», але формулюється значима диференціація, де проміжна змінна розглядається як двоїста структура сприймаючий стимул, з одного боку, як конкретне явище (зовнішні фактори) і як абстрактний феномен (внутрішні фактори), з іншої. Фактично дана концепція вперше дає психологічне обґрунтування витгенштейновской аналітиці. Коли Л. Витгенштейн говорить, що «границі моєї мови означають границі мого миру»[1], він не заперечує, подібно Платону, мир конкретний, але вказує, що людина не може сприйняти явище саме по собі (конкретний компонент стимулу), але неминуче привносить у нього самого себе (абстрактний компонент стимулу), іншими словами, він мир таким, яким він йому пред-ставляется.

Однак, якщо додержуватися цієї логіки далі, якщо врахувати можливість довільних (вільних від конкретної стимуляції) операцій усередині знакової системи (структура проміжної змінної, відповідальної за абстрактний компонент стимулу), те ми одержуємо можливість обґрунтувати специфіку я-неотождествленных відносин і відмінність останніх від я-я-ототожнених відносин. Жодне означуване (конкретний компонент стимулу) не пред-ставляется нам без якого-небудь означуваного (абстрактний компонент стимулу), однак, якщо в нас для даного означуваного одне означаюче, то в нас немає можливості вибору: означуване означає для нас те, що воно для нас означає (така ситуація у випадку я-я-ототожнених відносин). Якщо ж ми маємо трохи означаючих для даного означуваного, то виникає своєрідних люфт, ми балансуємо в абстрактному полі структури проміжної змінної, від чого конкретний компонент стимулу губить для нас своя істота, ми мимоволі стаємо манипулянтами, і в такий спосіб губиться наше відчуття власної отождествленности. Конкретний компонент стимулу як би затемнюється, іде в тінь гри означаючих (абстрактних компонентів стимулу), у цьому змісті я-неотождествленность, дійсно, сполучена зі штучністю відносно миру конкретних явищ, але зовсім природна для картини миру, витканої з імен і пропозицій[2].

Поняття я-неотождествленности часто викликає негативні коннотации в осіб, знайомих з теорією особистості людини, сформульованої на базі нової методології[3], однак, з подібною оцінкою не можна погодитися. Коли я-неотождествленную роль дорікають за нещирість, за користь, переслідування якихось власних цілей, це викликає природне здивування: що в такому випадку розуміють під щирістю, условнорефлекторное поводження, вироблене в процесі научения? хіба для людини невигідно його поводження, продиктоване я-я-ототожненими ролями? і хіба, керуючись я-я-ототожненою роллю, він не переслідує своїх власних цілей? Змістовний аспект у черговий раз готовий внести непотрібну смуту, навряд чи коштує цьому потурати.