Структура особистості, процеси її формування й розвитку, страница 6

Цей часовий зазор між (умовно) стимулом і реакцією спонукав З. Фрейда сформулювати поняття «принципу реальності»[12] (ми залишаємо за дужками специфіку фрейдовской метафізики). Оскільки в людини нашої культури не сформована я-я-ототожнена роль, що дозволяє йому задовольнити його сексуальне бажання в момент появи останнього, він уживає різні обхідні маневри, для того, щоб заповітний об'єкт виявився йому доступний, хоча й у невизначеному майбутньому. «Обмежує принципом реальності, - пише Герберт Маркузе, - пізнавальна функція пам'яті, що зберігає досвід минулого щастя, будить бажання свідомо відтворити це щастя»[13]. Необхідність цього «прорахунку ситуації», продумування власних дій, виконання якихось непотрібних самих по собі, але необхідних для досягнення кінцевого результату умов - все це й характеризує специфіку я-неотождествленных відносин.

Цей же феномен послужив основою для розробки конитивистских теорій. Бихевиоральная модель Джона Б. Уотсона містила у своїй основі умовно-рефлекторну теорію й визначала роль нервової системи як свого роду перемикача вступників сенсорних імпульсів на вихідні моторні, по формулі стимул®реакция (S®R)[14]. Э.Ч. Толмен увів у цю формулу «проміжну змінну» (ПРО), перетворивши формулу біхевіоризму S®R в S®O®R. Проміжними змінними є все, що пов'язане з організмом, і бере участь у формуванні даної поведінкової реакції на дане подразнення, до них у першу чергу ставляться внутрімозкові процеси, детерміновані генетично або придбані в результаті попереднього досвіду. Э.Ч. Толмен також увів у науковий побут поняття «когнітивних карт», когнітивних утворень, за допомогою яких організм визначає характер відповідної реакції на стимульную ситуацію[15]. Подібні схеми або карти - це когнітивна репрезентація минулого досвіду, що робить вплив на сприйняття нинішньої ситуації й що допомагає систематизувати нову інформацію[16]. Відповідно до цього принципу А. Бандура представив свою соціально-когнітивну модель, у якій так само був зроблений акцент на проміжній змінній: S®O®R (стимул ® опосередковані організмом когнітивні процеси ® реакція)[17].

[1] Мясищев В.Н. Особистість і неврози. - Л.: Видавництво Ленінградського університету, 1960; Леонтьев А.Н. Діяльність, свідомість, особистість. - М., 1977; Карвасарский Б.Д. Медична психологія. - Л.: Медицина, 1982; Петровский В.А. Особистість у психології: парадигма суб'єктивності. - Ростову-на^-Дону: Видавництво «Фенікс», 1996.

[2] Уолен С., Дигусепп Р., Уэсслер Р. Рационально-эмотивная психотерапія. Пер. с англ. Общ. ред. - М., Інститут Гуманітарних Знань, 1997. - 257 с.; Эллис А. Психотренінг по методу Альберта Эллиса. - Спб.: Питер Кому, 1999. - 288 с.

[3] Курпатов А.В., Алехин А.Н. Філософія психології (Початок психософии. Теоретичні основи науки про душ людини). - Спб.: «Ювента», 1999. - 344 с.

[4] Фуко М. Воля до істини: по ту сторону знання, владі й сексуальності. Роботи різного років. Пер. с франц. - М., Касталь, 1996. - 448 с.; Фуко М. Історія сексуальності - III: Турбота про себе / Пер. с франц. Т.Н. Титовой й О.И. Хомы під общ. ред. А.Б. Мокроусова. - Київ: Дух і літера; Ґрунт; М.: Рефл-бук, 1998. - 288 с.

[5] Виготський Л.С. Психологія розвитку як феномен культури: Під ред. М.Г. Ярошевского / Вступ. стаття М.Г. Ярошевского. - М.: Видавництво «Інститут практичної психології», Воронеж: НПО «МОДЭК», 1996. - 512 с.

[6] Зинченко В.П., Моргунов Е.Б. Людина що розвивається. Нариси російської психології. - М.: Тривола, 1994. - 304 с.; Коул  М. Культурно-історична психологія: наука майбутнього. - М.: «Когито-Центр», Видавництво «Інститут психології РАН», 1997. - 432 с.

[7] Психологічний словник / Під ред. В.П. Зинченко, Б.Г. Мещерякова. - 2-і изд., перераб. і доп. - М.: Педагогіка^-Пресс, 1996. С. 23.

[8] Эриксон Э. Ідентичність: юність і криза: Пер. с англ. / Общ. ред і предисл. А.В. Толстих. - М.: Видавнича група «Прогрес», 1996. С. 62.