Основні цивілізації в стародавньому світі були засновані на язичницьких релігіях та інших віруваннях (вчення елєатів; римське месіанство, ін.). Серед цих цивілізацій виділяються: Давньогрецька (Еллінська) цивілізація (Х ст. до н.е. – І ст. до н.е.), Давньоримська цивілізація, Давній Рим (Римська імперія – 30 р. до н.е. – IV ст. н. е., всього вона проіснувала 425 років), і єдиною цивілізацією стародавнього світу, що ґрунтується на єдинобожжі – на Синайському Законодавстві – була Староєврейська (Давньоізраільска) (ІІ ст. до н. е. – 135 р. н. е., всього вона проіснувала 1631 рік) [88].
У новому (за Різдва Христового) тисячолітті виникли нові цивілізації – це, перш за все, Християнська цивілізація, що розділилася на три гілки: на початку ХI століття на західно-(католицьку) і східно-християнську (православну) гілки, а потім, через п'ять століть у (ХVI ст.) від західної відокремилася ще одна – протестантська, яка, власне кажучи і склала основу сучасної західної. Також у новому тисячолітті, на початку VII ст. виникає мусульманська цивілізація.
На думку С. Хантінгтона – американського політолога, творця геополітичної концепції «зіткнення цивілізацій», в сучасному світі існує 7 або 8 цивілізацій. Ось ці цивілізації: китайська, японська, індуїстська, ісламська, православна, західна, латиноамериканська і, можливо, африканська [91].
Коріння нашої православної цивілізації йдуть в далеке минуле, де їх живили соки трьох великих дохристиянських цивілізацій – Стародавнього Ізраїлю, Еллади і язичницького Риму, а духовні настанови спадкоємно передавалися їй християнською Римською імперією, а потім Візантією, зберігаючись в непошкодженому вигляді майже дві тисячі років.
Для кожної цивілізації були характерні як свої духовно-моральні закони, так, відповідно і свій, унікальний тип культури, філософії і господарства, на які і впливали ці закони. У тому числі, це стосується розуміння сенсу господарської діяльності і таких найважливіших філософсько-економічних категорій як праця, власність, багатство (бідність).
Як стверджує професор В.М. Тростников [89], початковою школою людського світопізнання була релігія шаманізму. Проіснувавши декілька тисяч років, шаманізм став трансформуватися в язичництво, яке було середньою школою людського світопізнання. Цей етап розвитку людства практично не залишив нам жодних досягнень людської думки в досліджуваній нами області (економіка, філософія).
Але він підготував людську свідомість до тієї космологічної істини, яка була оголошена в школі третього ступеня: уявлення про безліч богів помилково, бо існує один єдиний Бог, всезнаючий і всемогутній, ніким не створений, але такий, що сам створив весь світ, у тому числі – людину – вінця творіння.
Біблейський переказ свідчить про те, що Сам Бог відкрив себе обраному народу, давши йому Свій Закон. Господь дав Мойсеєві і його племені закон, регулюючий як відношення ізраїльтян до Бога, так і їх стосунки між собою. Так було закладено начало абсолютно новому типу вірування, а отже новій цивілізації. Саме із Синайським законодавством (1496 р. до н. е.) можна зв'язувати виникнення староєврейської цивілізації як нового культурно-історичного типу.
Перші чотири Заповіді встановлювали шанування Єдиного Бога, і ті форми, в яких повинне проявлятися це шанування.
Інші шість відносилися до взаємин між людьми, по суті були карним кодексом. Ось вони: шануй батька і матір, не вбивай, не перелюбствуй, не кради, не лжесвідчи, не бажай нічого, що є у ближнього твого.
Заповіді відносилися до усіх сфер життя древніх ізраїльтян, у тому числі і до сфери ведення господарства.
1.3 Джерела перших моральних законів ведення господарської діяльності
1.3.1 Моральні правила ведення господарства у Старозавітному законодавстві (Староєврейська цивілізація)
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.