Духовно-моральні основи розвитку соціально-економічних систем. Проблема морального чинника в економіці: історія і сучасність. Типізація соціально-економічних систем за моральним критерієм. Концепція духовно-моральної соціально-економічної системи, страница 51

Важелі регулювання відносяться не тільки до державного рівня. Саме суспільство і окрема людина мають прагнути до того, щоб створити духовно-моральну СЕС. Для кожного це означає виконання двох завдань: морального та професійного. Внутрішня етика, культура, прагнення до життя по совісті (як мінімум) і заповіді любові (як максимум), духовна праця над собою задають духовно-моральних координат вчинкам людини. Прагнення до професіоналізму і знань, творчої самореалізації, інтелектуальної праці надають сильне підгрунтя для раціональних і виважених, професійних рішень. І тільки поєднання того й іншого задає модель поведінки, сприяє створенню духовно-моральної СЕС.

Пріоритети соціально-економічного розвитку: (актуальні в даний час): посилення ролі держави в організації народного господарства, регулювання розвитку освіти, науки, культури, інформаційної сфери (ЗМІ); принципова зміна системи управління на основі підготовки критичного управлінського потенціалу менеджерів, готових до зміни існуючої моделі економіки на духовно-моральну СЕС; формування моделі освіти, яка враховує духовно-моральну та інноваційно-інтелектуальну, соціокультурну, професійну (складові компоненти); зміна економічної політики держави, її спрямованість на розвиток власного виробництва, аграрної сфери, науки, освіти, і на цьому підгрунті забезпечення гідної праці, збалансованість товарного, платіжного балансу, бездефіцитний бюджет, соціальний захист і розвиток соціальної сфери; необхідність суспільної корисності економічної діяльності; відновлення органічного зв'язку між реальним сектором економіки і фінансовим; законне повернення під контроль суспільства і держави стратегічно важливих галузей економіки, природних монополій і ключових секторів соціокультурної сфери; неприпустимість продажу землі і відчуження природних ресурсів у приватну власність; (відновлення конституційної вимоги: земля, її надра належать виключно народу); забезпечення відповідності зарплати і вкладеної праці у всіх видах і формах трудової діяльності, включаючи приватний сектор; зміна системи оподаткування, зокрема прогресивного оподаткування доходів фізичних осіб, введення спеціальних податків на надприбутки приватних осіб, справедливого оподаткування доходів від використання природних надр та ресурсів; інноваційний розвиток на основі одухотвореного інтелекту; неприпустимість застосування методів впливу на підсвідомість, маніпулювання людьми, використання неграмотності, необізнаності, психічної незрілості, в тому числі з метою отримання економічної влади і прибутку; підвищення якості життя людини, якісне демографічне зростання, фізичне, психічне, моральне здоров'я суспільства; подолання ресурсної дефіцитності [44].

Духовність і моральність, духовно-моральна економіка повинна стати не просто метою, але національною ідеєю. Духовно-моральне надбання і потенціал країни: віра, традиції, рівень освіти, духовний інтелект, миролюбність, всепрощення і любов – головні її святині, повинні стати основою майбутнього відродження як матеріального, так і нематеріального.

Отже, ми розглянули сутність духовно-моральної соціально-економічної системи, її цілі, принципи, завдання, фактори і пріоритети розвитку. З точки зору автора найвищим типом господарювання є саме духовно-моральна СЕС, яка реально втілюється тільки в рамках православної соціально-економічної моделі.