Інакше справа йде у вітчизняній економічній думці і практичній діяльності. Аж до революційних подій 1917 року світоглядною і теоретичною основою для ведення господарського життя в Росії, Україні, яка входила до її складу, традиційно було Священне Писання і заснований на ньому "Домострой" - цим і визначався факт пріоритету моралі в економічній діяльності. Про переважання морального начала над економічним говорить сама структура "Домострою": (Часть 1- «О духовном строении»; Часть 2- « О мирском строении»; Часть 3 – «О Домовном строении (хозяйственные рекомендации)») [34]. Крім того, про це писали багато представників східнослов’янської економічної думки, зокрема І.Т. Посошков. У роботі І.Т. Посошкова "Книга о скудости и богатстве" перша глава має назву "Про духовність" [70]. "Первее же предложим расположение о духовном направлении...", - пише він, вважаючи неможливим без цього міркувати про господарські справи. А такі вчені як К. І. Бабст, І. І. Янжул, Д. І. Пихно виділяли моральний капітал, культурно-історичні сили народу як найважливіший і визначальний чинник виробництва [66, 104]. Професор економіки, філософ і богослов С.М. Булгаков відмічає, що визначальний вплив на економічну людину, господарювання, здійснює релігія, пануючий світогляд [15].
З 1917 року християнська мораль стає під забороною і моральним підґрунтям економічної діяльності стає більшовицька, комуністична ідеологія. "Відважні дев'яності" приносять в економіку, як Росії, так і України - вже окремих держав, нову модель дикого капіталізму, згідно з якою вважається моральним усе, що вигідно.
Нині найбільш відомими підходами до проблеми співвідношення моралі і економіки є дві альтернативні точки зору. Перша точка зору – "обмежено прагматична" – заперечує позитивний вплив моральності на економіку. Стверджується, що головна мета бізнесу полягає в прибутку. Бізнес повинен приносити прибуток, не дивлячись на засоби. Моральність є навіть перешкодою для ділових стосунків, вона припускає "зайву" відповідальність, "непотрібні" обмеження ділової активності, сумніви етичного порядку, душевні переживання, що знижують у ділової людини активність, упевненість, що віднімають час і енергію. Прибічники цієї точки зору підпорядковують моральність економіці, позбавляючи її всякої автономії, і оголошуючи "моральним усе, що економно". В якості емпіричного доказу вказуються факти з історії капіталізму, коли успіх "батьків засновників" великих компаній визначався подібним прагматичним підходом до моральності.
До прибічників обмежено прагматичної точки зору на проблему співвідношення моральності і економіки слід віднести відомого економіста другої половини ХХ століття М. Фридмана, представника чікагської школи економіки. М. Фридман є прибічником неокласичної, ліберальної ринкової економіки (за рецептами якої здійснювалися ліберальні реформи в пострадянських країнах). Як він пише, в "вільній економічній системі існує один єдиний вид відповідальності, згідно з яким усі наявні засоби повинні використовуватися з максимальною ефективністю і всяка діяльність повинна перевірятися максимально можливим прибутком" [цит. за 51, С.2]. Цієї ж точки зору дотримується і Дж. Сорос. "Усіма і усім рухає прибуток!" - такий принцип і сенс дуже символічної за назвою книги Дж. Сороса "Алхімія фінансів". По його визнанню "ринкова економіка природжено є аморальною" [21, С.24]. А відомий сучасний американський економіст А. Карр вважає, що від бізнесменів, як і від гравців в покер, безглуздо вимагати загальногромадянської моралі в їх грі – бізнесі [цит. за 98].
На жаль, більшість сучасних українських бізнесменів, особливо тих, що мають відношення до влади, в тій чи іншій мірі дотримуються саме цього принципу.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.