Зараз інтелект і його продукти: знання, нові винаходи, рішення визнають як найголовніші чинники соціально-економічного розвитку та конкурентоспроможності економіки. На відміну від інтелектуального чинника розвитку, що ототожнюється з дією сили розуму, осмислює і продукує різного роду знання для земного, тимчасового існування людини, знання з різною ціннісною та моральною спрямованістю і значимістю, духовно-інтелектуальний фактор (Г. Задорожний називає його „одухотворенный интеллект”) – продукт духовної сили розуму. Ця сила пізнає невидимий духовний світ і пізнає духовні, невидимі сторони речей видимих, вбачаючи суть речей, їх ідею, а також, відрізняючи добро від зла, в думках, почуттях, діях, допомагає прийняти вірне рішення. Людський розум – інтелект продукує знання, які є найважливішим чинником розвитку, в тому числі економічного, здатний до творчості (скоєння нового знання) і прогнозу. Хоча істинно наукові знання самі по собі є ціннісно нейтральними, людина може спрямувати їх на горе, для руйнування світу і себе. Це, на жаль, часто має місце в сучасному суспільстві, і в економічній сфері, насамперед заради наживи, задоволень, влади. Людський інтелект також може породжувати помилкові і свідомо згубні теорії та міфи, наприклад, такі як концепція «золотого мільярда», концепція прогресу чи міф про всесильність ринку – теорії, що практично втілені в життя і які завдали непоправних втрат суспільству, навколишньому середовищу і світогляду. Тому інтелект спочатку повинен мати моральну, духовну орієнтацію. Такий одухотворений інтелект, як зазначає Г. Задорожний, служить людям, робить їх життя щасливішим [35]. В іншому випадку інтелект (холодний розум), рухомий прагненням до влади і багатства, сприяє продукуванню бідності, злидарювання та нещастя. В еру прогресу техніки і технологій майже половина населення планети – 3 млрд. людей – живуть менш ніж на 2 долари у день, з них 1,3 млрд. перебувають у крайніх злиднях – менш ніж на 1 долар у день. Але, «сучасні природничі науки і технології за існуючих ресурсів планети дозволяють забезпечити гідний людини рівень споживання для всього населення Землі, рівень, який у два-три рази перевищує нинішній. Для цього необхідно, щоб метою розвитку цивілізації було не матеріальне виробництво і споживання, а розвиток інтелектуально-духовного початку при задоволенні розумних матеріальних потреб усіх людей планети» [цит. за 35].
Щодо впливу духовно-морального капіталу на соціально-економічний розвиток можна зазначити, що, по суті, моральна деградація людини є основою всіх кризових станів у кожній із сфер її життєдіяльності. Дія будь-якої системи рано чи пізно закінчується, якщо система не буде хоча б мінімально-ефективною, тобто якщо не буде забезпечено баланс між витратами ресурсів, енергії системи і результатами, відновленням енергії в системі. Перед будь-яким керівником завжди стоїть завдання, як мінімум, забезпечити цей баланс в системі. Тобто підприємство має бути як мінімум беззбитковим, але краще прибутковим, то ж можна сказати про діяльність галузей і про результати господарювання шодо економіки в цілому. Витрати державного бюджету мають збігатися з доходами, розмір імпорту з розміром експорту, темпи зростання доходів населення не повинні випереджати темпів збільшення виробництва і темпів зростання продуктивності, кількість грошової маси, що знаходиться в обігу має відповідати кількості вироблених благ і наявних ресурсів, кількість народжених має хоча б відповідати кількості померлих. Це досить прості і знайомі всім закономірності збереження балансу різних елементів соціально-економічної системи хронічно порушуються в нашій економіці. Чому? Існує дві відповіді на поставлене питання: мова може йти про елементарну безграмотність, непрофесіоналізм або про порушення закономірностей для отримання особистої вигоди – в цьому випадку мова йде про аморальність. Прийняття господарських рішень на будь-якому рівні діяльності здійснюється конкретними особами і тому будь-яке рішення в тій чи іншій мірі суб'єктивне (може бути засноване на суб'єктивній оцінці вигод, витрат, впливаючих факторів, на суб'єктивних інтересах). Вибір рішення може залежати від ціни його реалізації для конкретної особи у співвідношенні з очікуваними вигодами: співвідношення матеріальних, психологічних, фізичних витрат і таких вигод, наприклад, як отримання грошової винагороди, забезпечення кар'єрного просування, підвищення іміджу, розширення зв'язків, отримання бажаної влади або отримання морального задоволення. Прийняття рішення може бути здійснено задля інтересів системи і в інтересах того, хто приймає рішення, останнє, як правило, пов'язане з порушенням інтересів системи. Наприклад, керівник може бути зацікавлений в банкрутстві підприємства, або в тому, щоб підвищити свій імідж, прийнявши популістське рішення про збільшення зарплат при значному спаді обсягів виробництва, у тому, щоб укласти договір щодо придбання товарів некритичного імпорту, при цьому паралельно створюючи умови для невигідності виробництва тих же товарів в країні. Можна наводити ще безліч прикладів таких рішень, зрозуміло одне –вони аморальні. Саме такі рішення призвели нашу економіку в стан найглибшої кризи. Тому духовно-моральний чинник у господарській діяльності є, особливо зараз, пріоритетним.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.