Духовно-моральні основи розвитку соціально-економічних систем. Проблема морального чинника в економіці: історія і сучасність. Типізація соціально-економічних систем за моральним критерієм. Концепція духовно-моральної соціально-економічної системи, страница 29

Лекція 2. Проблема морального чинника в економіці: історія і сучасність

2.1 Місце моралі в економіці: західна економічна думка (ХVІІІ - середина ХХ ст.).

2.2 Класифікація підходів до визначення місця моралі в економіці.

2.3 Діалектика взаємозв’язку моралі та економічної діяльності (західні теорії).

2.4 Теологічний підхід. Закон духовно-моральної детермінації суспільного розвитку.

2.1 Місце моралі в економіці: західна економічна думка (ХVІІІ - середина ХХ ст.)

Ключове питання етики бізнесу – співвідношення моралі і прибутку, якщо розташувати ці дві функції в системі координат, ми отримаємо чотири варіанти, що характеризують можливі моделі поведінки підприємства або підприємця:

1)      отримання прибутку за умови недотримання моралі (етичних норм) – в наявності моральний конфлікт;

2)      недотримання моралі, але при цьому збиткова діяльність і моральний і економічний конфлікт одночасно;

3)      дотримання моралі, але при цьому збиткова діяльність - економічний конфлікт;

4)      отримання прибутку за умови дотримання моралі – ідеальна ситуація.

У зв’язку з цим виникають такі найважливіші питання: чи можлива економіка без моралі; що домінує - економіка або мораль; що чекатиме підприємство (підприємця) при виборі тієї або іншої моделі поведінки в короткостроковій і в довгостроковій перспективах, як це відобразиться на стані економіки і соціальної сфери держави і, нарешті, чи можлива ідеальна ситуація ведення чесного бізнесу, зокрема в Україні і що необхідно зробити для цього. Відповідаючи на ці питання, ми, по-перше, повинні будемо розглянути точки зору різних учених, а також практиків бізнесу, а, по-друге, виразити і обґрунтувати власну позицію.

Історично питання співвідношення моралі і етики (як науки про мораль) розвивалося таким чином. Економіка як наука про ведення домашнього господарства або господарювання в масштабах держави до появи теорії А. Сміта входила складовою частиною в етику (як частину філософії).

Остаточне формування західної економічної теорії та відділення економіки від етики пов'язано з ім'ям шотландського мислителя Адама Сміта (1723-1790). Як не парадоксально, але з його ім'ям пов'язують як появу концепції «економічної людини», абсолютно раціонального суб'єкта, егоїста, відділення етики як науки від економіки, так і перші в західній економічній теорії спроби обґрунтувати вплив моральних чинників на економіку, висунути ідеї про провіденціальний характер економічного порядку. Швидше за все, це пов'язано з тим, що ідеї Адама Сміта були полярними, і сам Адам Сміт був носієм протестантського світогляду, який породив таку полярність. Протестантизм (точніше, його кальвіністська гілка), зокрема намагається оцінити духовність, моральність за земними, матеріальним мірками, розглядає спасіння, обраність як функцію від успіху в земних справах, в тому числі в бізнесі, по суті, вихолощує духовність, зводячи її до душевності і матеріальності. Викладаючи на кафедрі моральної філософії в Глазго, А. Сміт в 1750 році випускає одну зі своїх головних праць, книгу «Теорія моральних почуттів», набагато пізніше в 1776 році виходить інше фундаментальне дослідження, книга «Дослідження про природу і причини багатства народів» [81].

У цій економічній праці шотландський мислитель відстоює ідеї ринкової економіки на основі певної концепції людини. Людина – це економічна істота, яка прагне отримати для себе найбільшу вигоду і максимальний прибуток. Особистий інтерес є фундаментальним стимулом ефективного господарювання. «Дай мені те, що мені потрібно, і ти отримаєш те, що необхідно тобі ... Саме таким шляхом ми одержуємо один від одного переважну частину послуг, які ми потребуємо» [81, С.28].

Проте в ринковій економіці, окрім особистого егоїстичного інтересу, діє ще "невидима рука", яка спрямовує безліч особистих інтересів, незалежно від самих суб'єктів, до загальної користі. Підприємець, який спрямовується "невидимою рукою", часто більш дієвим чином служить інтересам суспільства, ніж тоді, коли свідомо прагне служити йому, так вважав А. Сміт.