Але А. Сміту належить і більше рання книга "Теорія моральних почуттів" [82], де він аналізує моральні почуття як основу наших суджень про власні вчинки і про вчинки інших людей. У "Теорії моральних почуттів" А. Сміт звернув увагу на альтруїстичні почуття людини - на симпатію, на великодушність, людинолюбство, доброту, співчуття, дружбу, взаємну повагу. Книга починається з твердження, що «какую бы степень эгоизма мы не предполагали в человеке, природе его, очевидно, свойственно участие к тому, что случается с другими, участие, вследствие которого счастье их необходимо для него, даже если бы оно состояло только в удовольствии быть его свидетелем" [82, С.31].
А. Сміт вважав, що суспільство може існувати і без взаємної любові або прихильності, але „когда члены общества сознают пользу его, и строят свои отношения на обязанностях и долге”. Суспільство може підтримуватися і «при содействии корыстного обмена взаимными услугами, за которыми всеми признана известная ценность» [82, С.101]. Так, наприклад, функціонує суспільство купців. Але суспільство може процвітати і благоденствувати тоді, «когда взаимные услуги вызываются взаимною же любовью, благодарностью, дружбой, уважением» [82, С.101]. Нарешті, «общество не может просуществовать долго, если в нём люди всегда готовы нанести друг другу обиду или вред» [82, С.101].
Особливістю вчення А. Сміта являється те, що він розглядав моральні начала - і альтруїстичні почуття, і "невидиму руку" - як вкорінені в природі людини і ринку. „Они [нравственные чувства] вложены Богом в глубину нашего сердца, как его поверенные… Счастье людей и всех разумных существ, по-видимому, было главной целью создавшего их Творца природы" [82, С.167]. Це означає, що моральний порядок в економіці носить провиденційний характер. Таким чином А. Сміт вважає, що Божественне провидіння початково включило економіку, ринок в моральний порядок буття, і це необхідно враховувати при вирішенні господарських проблем, і в цьому одна з помилок вченого. Ніякий тип економіки, тим більш ринковий тип, сам по собі, апріорі, не може бути моральним. Для того, щоб економіка була моральною, необхідна величезна праця людей із творення такої економіки, необхідне цілеспрямоване регулювання економічних відносин з боку держави.
Вчення А. Сміта про моральність і її зв'язок з економікою з точки зору сучасної етики з'являється незадовільним.
Починаючи з А. Сміта (ХVIII) в західній економічній теорії відбувається відділення етики від економіки. Причому в їх взаєминах першість явно віддається економіці, з'являється концепція економічної людини - розумного егоїста і раціоналіста, мораль по суті стає служницею економічної вигоди (зокрема цю концепцію відбивають погляди І. Бентама, Д. Рикардо та ін.).
Далі розвиток економічної науки йде за двома напрямками: більшість західних теоретиків економістів заперечують прояв в економіці моральності, культури, бачать в людині розумного егоїста. А відновлює єдність етики і економіки в західній теорії М. Вебер (кінець ХІХ – початок ХХ століття), зокрема в роботі «Протестантська етика і дух капіталізму» [20]. Він вважає, що етичні норми – історичний продукт; вони впливають на економічні сили, які, у свою чергу видозмінюють етичні норми. М. Вебер підкреслює, що в окремі моменти історії мораль може зіграти вирішальну роль, наводячи в своїх дослідженнях конкретні історичні приклади. Крім того, М. Вебер вважає, що причинами торгових, аграрних і промислових революцій в період від епохи відродження до ХІХ ст. були глибокі зміни в релігійній, громадській і політичній свідомості народу.
Проте в цілому в західній економічній теорії аж до середини ХХ століття панує концепція економічної людини, і мораль підлаштовується під економіку.
2.2 Класифікація підходів до визначення місця моралі в економіці
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.