Духовно-моральні основи розвитку соціально-економічних систем. Проблема морального чинника в економіці: історія і сучасність. Типізація соціально-економічних систем за моральним критерієм. Концепція духовно-моральної соціально-економічної системи, страница 34

Таким чином, існування чинників системного порядку, які порушують універсальність законодавчих норм, вимагає застосування в економічній діяльності моральних регуляторів. У разі, коли для відповідної ситуації, рішення не існує законодавчих норм, підприємець, керівник діє відповідно до норм власної моралі. На окремих підприємствах вони існують у формі принципів управління, керівних стратегій, прийнятих цінностей, методів мотивації, норм поведінки. Звичайно, при недосконалому законодавстві ніхто і ніщо (за винятком совісті) не стримуватиме ухвалення аморального, але економічно вигідного рішення, але відповідальність за нього не знімається. Тому К. Хоман і Ф. Бломе-Дрез наголошують про необхідність існування в економіці як інституціональної, так і індивідуальної етики.

Функція індивідуальної етики полягає в тому, щоб за допомогою закликів до совісті окремих менеджерів і підприємців впровадити в економічний процес моральні наміри. Реалізація моральних норм залежить від власного вибору менеджерів і підприємців, які приймають рішення.

Інституціональна етика не безпосередньо впливає на підприємницьку поведінку. Інституціональні інструменти для впровадження моральних прагнень знаходяться як на рівні законодавства, що встановлюється для усіх підприємств (у широкому сенсі це система законів і механізм їх виконання і контролю),  так і на рівні окремих підприємств.

На думку авторів, індивідуальна етика ефективна завжди в малих осяжних співтовариствах, в яких індивідуальна дія має наслідки, які можливо прямо підрахувати і оцінити. По суті, тут йдеться про внутрішнє середовище підприємства - окремі групи і колектив в цілому, коли дотримання моральних норм (повага до особи працівника, гідна і своєчасна оплата праці і так далі) створює сприятливий психологічний клімат, мотивує високоефективну роботу.

Проте, коли підприємство стикається із зовнішнім середовищем, в якому не існує інституціональної етики (тобто порушення норм моралі в економіці є певною нормою), індивідуальна втрачає сенс з точки зору можливості забезпечення економічної ефективності діяльності підприємства. При цьому не виключається можливість співтовариства підприємців, окремих лідерів істотно поліпшити, з моральної точки зору, існуючі правила ігри, як формальні (закони) так і неформальні.

Але існує і третя точка зору на взаємозв'язок економіки і моралі. Вона мало відома широкому колу унаслідок того, що її носіями є богослови, представники східнослов’янської філософсько-економічної думки, теорії яких тільки зараз стають доступними для усіх охочих. Ця точка зору полягає у визнанні визначального впливу моралі на економіку.

Наведемо теологічну концепцію. Економіка має службовий характер, вона необхідна для забезпечення тимчасового земного існування людини, а її стан, як втім і стан інших сфер життя людини, визначається моральним станом суспільства, тобто залежить від виконання духовно-морального закону. Економічна поведінка людини, передусім, визначається її моральними якостями.

Швейцарський філософ і богослов А. Рих підкреслює "службовий" характер економіки, в цілому обмежуючи її суть до виробництва сукупності засобів, необхідних для задоволення людських потреб. Мету економіки А. Рих визначає як гуманну, що припускає виділення, окрім її функцій створювати і пропонувати достатню кількість товарів і послуг наступної якості: "Їй слід робити це так, щоб, не перетворюючи частину працівників на прості знаряддя виробництва, забезпечити кожному охочому можливість отримати статус співучасника загального процесу виробництва, особи, яка співвизначає його хід і несе за нього свою частку відповідальності”. Інший аспект проблеми призначення економіки представляється А. Риху як завдання справедливого розподілу матеріальних благ, а також робочих місць. Принцип гуманізму, що проголосив А. Рих, припускає не особисту щедрість і готовність допомогти, а відповідальну постановку питання про те, як мають бути влаштовані економічні і правові структури суспільства. Щоб усім, у тому числі і більш знедоленим, була доступна як максимально допустима частка в користуванні громадським продуктом, так і найвищий рівень можливостей здобуття освіти відповідно до здібностей. На його думку, тільки за умови прагнення відповідати цьому принципу, стає можливим максимальне наближення до вирішення питання про справедливий розподіл і тим самим до розробки питання про мету і суть економіки.