Найбільш небезпечною і руйнівною зоною деградації відтворювального процесу є необоротні втрати в самій людині, освіті, вихованні, фізичному і моральному здоров'ї нації. І вони навіть не зіставляються з великими, але все-таки тимчасовими втратами в економіці, соціальній сфері, політиці.
Сьогодні економісти, соціологи, демографи, статистики серйозно займаються вивченням, аналізом і прогнозуванням головного багатства країн і народів – їх людського ресурсу. У основу такої оцінки покладений індекс людського розвитку (ІРЛП). Визначається цей показник досить просто. У його основу беруться три головні компоненти: індекс тривалості життя, який синтезує стан здоров'я людини і суспільства; індекс освітнього рівня і індекс добробуту, який виражається часткою валового внутрішнього продукту на душу населення. Кожний з позначених показників складає одну третину, а їх сума і буде рівна загальному індексу людського розвитку. Підрахунок нескладний і дозволяє наочно представити яких успіхів досягла та або інша країна, як розвивається її людський потенціал, яке місце вона займає в економічному «табелі рангів» [38].
Фахівці і експерти ООН фіксують загальносвітову тенденцію значного зростання людського потенціалу по даному індексу у всіх країнах світу. У розвинених країнах економічне зростання націлюється на потреби соціальної сфери, серйозне значення надається перерозподілу ресурсів і прогресивному оподаткуванню на надприбутки (у Швеції такий податок досягає 70%). І це цілком зрозуміло. Формування і розвиток потенціалу особистості, відтворення самої людини здійснюється саме в соціальній сфері.
Хоча в Докладі ООН про розвиток людини 2010 р. (складений на основі даних 2009 р.) Україна посідає 69 місце з 169 країн світу і відноситься до країн з високим рівнем людського потенціалу. За об'ємом ВВП на душу населення в 2010 році Україна опинилася на88 місці серед 169 країн світу,а за очікуваною тривалістю життя на 104 місці з 169 країн світу [33].
Але звернемось до інших показників та рейтингів.
В країні спостерігається високий ступінь диференціації населення по рівню доходів і відповідно низький ступінь соціальної захищеності, що породжує соціально-економічну нестабільність [33]. Так, співвідношення доходів 10% найбільш багатих українців і 10% найбідніших в Україні у 2010 році згідно Докладу ООН про розвиток людини складає 6:1 [33]. Але за різними оцінками російських та українських фахівців це співвідношення набагато більше і становить 40:1 (для прикладу, в країнах ЄС – 5,7:1; критичне значення цього показника в світовій практиці – 10:1) [65].
Щодо рівня напруженості праці, то українці отримують за власну працю у багато разів менше, ніж жителі Західної Європи або Америки. Так, мінімальне критичне значення годинної ставки оплати праці складає 3 американських долара, тоді як у нас годинна оплата праці складає приблизно 1,5 американських долара [за розрахунками 33].
У загальносвітовому рейтингу якості життя-2011, який щорічно складає ірландський журнал International Living (2010 р.), Україна спустилася з 68 на 73-е місце серед 192 країн і знаходиться в групі з такими державами, як Марокко (71), Намібія (72), Ботсвана (74), Тринідад і Тобаго (75) і Туніс (77). Глобальний рейтинг якості життя очолили США. При складанні рейтингу до уваги приймаються вартість життя, культурний розвиток, економічне становище, екологія, клімат і громадянські свободи, якість охорони здоров'я, інфраструктури, безпеку життя та ризики, яким піддаються громадяни кожної країни [72].
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.