В той же час заповідь Божа наголошує необхідність піклування про тих людей, які з різних причин не можуть заробляти собі на життя, – про немічних, хворих, сирот і вдов – і ділитися з ними плодами праці, „чтобы Господь, Бог твой, благословил тебя во всех делах рук твоих” (Втор. 24.19-22) [8].
Милостиня, милосердя – обов'язкова умова наближення до Богу. І Бог виховує ці якості в древніх ізраїльтянах. Він наказує не збирати увесь свій урожай із землі і винограднику, а залишати частину плодів бідним людям. Шість років засівати землю, а на сьомий рік – залишати її в спокої, щоб могли живитися бідні люди, а залишками і звіри польові (Вих.23:10-11) [8]. Також на сьомий рік наказувалося відпускати євреїв рабів на свободу, і не з порожніми руками, але з майном (Повторення закону 13: 12-15) [8]. В цілому, хоча в Старому Завіті багатство і вважається ознакою праведності, Господь попереджає древніх євреїв про необхідність, чесного його придбання, а також необхідність ділитися з бідними людьми зі свого народу і не тужити при цьому серцем. „Ибо нищие всегда будут среди земли твоей; потому и я повелеваю тебе: отверзай руку твою брату твоему, бедному твоему и нищему твоему на земле твоей” (Втор. 15:11) [8].
Важливим економічним питанням, що регулюється старозавітним законодавством, є питання про позику і позиковий відсоток. Євреям заборонялося давати позику і при цьому накладати відсоток на суму, що віддається у борг (Вих.22:25-27) [8]. Більше того, на сьомий рік належало прощати усю суму боргу (Повторення Закону 15:1-3) [8]. Це правило поширювалося тільки на єврейський народ і не відносилося до інших народів. З економічної точки зору це було дуже мудро і ефективно для розвитку народу в цілому. Говорячи сучасною мовою, ці постанови попереджували процес сильної майнової диференціації і сприяли економічному росту народу: бідний мав можливість "стати на ноги", вибитися в "середній клас", але і багатий не втрачав, бо народ, держава багатіла, а багата людина зростала духовно.
Необхідно підкреслити такі важливі моменти, а саме те що:
- заповіді давалися, щоб обраний народ став міцним як морально, так і фізично, мав економічну міць; саме тому євреям були дані закони, які стосувалися всіх сторін життя – від релігійно-обрядової до побутової;
- заповіді давалися далеко не досконалому за моральністю народу, але який в порівнянні з іншими знаходився в ідеальному стані, почитав єдиного Бога. Тому заповіді містять дві сторони: обіцянки землі обітованої, Месії, заступництва, сприяння Бога у всіх благих справах, з одного боку, а з іншого –покарання за злочини (порушення) заповідей. Мета – виховання народу. Те, до чого веде недотримання заповідей (падіння моральності, нечесні господарські відносини, в т.ч. нечесна торгівля), можна показати на прикладі міст Тиру та Сидону, найбільших центрів торгово-економічного життя, які практично були знищені саме внаслідок порушення їх жителями моральних норм, в тому числі і в процесі господарської діяльності.
Отже, вже в Старозавітному законодавстві, в староєврейській цивілізації були встановлені моральні правила господарювання, економічних стосунків, правила, спрямовані і на поступове моральне вдосконалення народу і на його економічне благополуччя – забезпечення необхідних життєвих потреб. Причому усі правила економічно доцільні, бо спрямовані на зміцнення сили народу в цілому, кажучи сучасною мовою, забезпечення високої якості життя для усіх. Їх обмеження, як і обмеження Старого Завіту в цілому, в тому, що ці правила відносилися тільки до свого народу (своєї держави).
Староєврейська цивілізація проіснувала близько 1600 років. Її історія – свідоцтво дії Морального Закону в усіх сферах життя народу. Поки ізраїльтяни дотримували Заповіт, у них усе було добре. Їх царство досягло великого багатства і могутності при благочестивому царі Давиді і в першу половину царювання його сина Соломона (Ізраїльське царство існувало 257 років). Коли Соломон і його сини стали порушувати ці заповіді, єврейський народ був покорений язичниками – вавилонським царем Навуходоносором (607 р. до н. е. – рік узяття Єрусалиму Навуходоносором) на початку ІІ ст. по Р.Х. Через п'ять віків іудеїв підкорюють римляни і вже римляни стирають Єрусалим з лиця землі, а іудейський народ розсіюється по різних країнах світу.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.