Духовно-моральні основи розвитку соціально-економічних систем. Проблема морального чинника в економіці: історія і сучасність. Типізація соціально-економічних систем за моральним критерієм. Концепція духовно-моральної соціально-економічної системи, страница 38

Проте, беручи до уваги утворюючу, а не руйнуючу суспільство ідеологію і досліджуючи розвиток економіки Росії в ХХ столітті в зв'язку з духовно-ідейним чинником, вони приходять до двох важливих висновків. На підставі представлених групою експертів кількісних оцінок характеристик подій історії Росії ХХ століття за 38 критеріями ідентифікації ідейно-духовного стану, вченими була отримана достатньо складна немонотонна крива. Ідейна духовність російського суспільства мала підйоми і спади, будучи залежна від діяльності держави у питаннях ідеології і національної (цивілізаційної) ідентичності. У результаті вченими був зроблений висновок про те, що формування ідейно-духовного ресурсу можна і треба розглядати в якості державної управлінської задачі. Особливої уваги в контексті питань формування економічної політики вимагає побудована на експертної сесії залежність відношення в російському суспільстві до праці. Характерно, що її історична мінливість в цілому збігається з підйомами і спадами національної економіки [103, С.28]

Проведений експеримент дозволив також відповісти на питання: який з двох факторів - ідейно-духовні основи або матеріальне стимулювання має більш вагоме значення для показників економічного розвитку в Росії? Для цього за методикою парної кореляції був розрахований рівень причинно-наслідкового зв'язку зростання валового промислового виробництва з матеріальним рівнем (накопичені блага, що визначають якість життя людини), ідейно-духовної розвиненістю, а також цінністю праці в суспільній свідомості. З метою чистоти розрахунків був узятий часовий інтервал другої половини XX ст. (1946-2000 рр..), що виключає форс-мажорні події масштабних воєн, які припадають на першу половину (1904-1905, 1914-1920, 1941-1945 рр.), революцій, коли на показники економічного розвитку надавав вплив третій –зовнішній фактор [103, С.29].

Отримані результати з позицій неоліберальної теорії виглядають просто бентежними. Коефіцієнт кореляції ідейно-духовної розвиненості суспільства та зростання валового промислового виробництва склав +0,59. Ще більш вагомою виявилася залежність ВВП від фактора цінності праці в суспільній свідомості (коефіцієнт кореляції дорівнює +0,69). Отримані дані доводять значимість для економіки стимулів духовного та ідейного змісту.

А ось сумарний матеріальний фактор і зростання валового промислового виробництва знаходяться в Росії, судячи за результатами проведеного аналізу, в стані антикореляціі (значення дорівнює -0,7). Діє, таким чином, добре відомий на рівні повсякденних народних уявлень зв'язок, згідно з яким чим вище у людини матеріальний достаток, тим вона гірше працює. Матеріально мотивоване російське суспільство має негативний потенціал по відношенню до економічного розвитку. Проте, можливо, це унікальна риса російської національної ментальності? Але зазначений вченими тренд зниження темпів зростання ВВП на Заході в міру секуляризації свідомості західної людини дозволяє припустити універсальний характер даного явища. Для остаточної відповіді були б необхідні такі ж дослідження по західним країнам [103, С.30-32].

На жаль, у свідомості багатьох українців залучених в економічну діяльність, особливо політиків і великих бізнесменів, все ще панує модель дикого капіталізму. Свідоцтво тому - величезний об'єм тіньової, у тому числі кримінальної економіки; розпродаж державної власності за безцінь; рейдерство; продаж неякісної, шкідливої для здоров'я продукції; аморальна реклама і т. д. Причому усі ці явища зовсім не результат зубожіння, низького рівня життя, а наслідок аморальності їх виконавців. Це доводить той факт, що 67% опитаних українців, які мали справу з державними посадовцями упродовж, наприклад, 2007 року, відмічають, що були безпосередньо втягнуті в корупційні дії в тій або іншій формі [86]. Результатом аморальності більшості державних чиновників і великих бізнесменів є безпрецедентне соціальне і майнове розшарування нашого суспільства. Так, якщо за світовими стандартами, критичне співвідношення прибутків 10% найбільш багатих і 10% найбільш бідних людей складає 10:1, то у 2009 році в Україні цей показник склав 40:1 [65]. Такий немислимий розрив дуже небезпечний, він здатний знівечити психіку, породжуючи в "верхах" свавілля і беззаконня, а в "низах" безнадійність, втрату сенсу життя, заздрість, недовіру, депресію.