Якщо древні євреї були народом глибоко релігійним, то древні греки, або, елліни, виявили свою особливу геніальність у філософії. Еллінська цивілізація проіснувала близько 700 років і саме з нею пов'язано виникнення економіки як напрямку філософської думки.
1.3.2 Економіка як домобудівництво. Економіка та хрематистика. Давньогрецька (Еллінська) цивілізація
Грецьке слово економіка (oikonomia) в буквальному перекладі означає мистецтво ведення домашнього господарства. Його ввів в науковий обіг старогрецький письменник, філософ і історик Ксенофонт (430-355 рр. до н. е.). Ксенофонт уперше проаналізував основні економічні явища і закономірності суспільства і став по суті першим економістом в історії цієї науки. Він віддавав безумовну перевагу натуральному господарству, що розумілося як особливі, високоемоційні відносини хлібороба з землею, що обробляється. Ксенофонт засуджував накопичення хліборобом в особистому користуванні золота і срібла (виділення з групи за рівнем багатства), бо багатство окремої людини могло завдати шкоди загальному господарському організму – полісу.
Аристотель використовував термін "економія" і похідний від нього "економіка" в цьому ж сенсі. З економічних навчань Аристотеля (384-322 рр. до н. е.) уцілів тільки один невеликий фрагмент. Якщо зібрати окремі висловлювання з творів цього вченого про політику і етику, то можна відновити цілу систему поглядів на господарське життя.
Свою науку про господарство Аристотель ділив на дві частини: економіку — домоводство, що розуміється їм як наука про виробництво для споживання, і хрематистику — науку про мінове господарство і збагачення. Термін «хрематистика» не отримав такого визнання і розповсюдження як «економіка». Хрематистика утворене ним від слова «хрема» – майно, володіння.
По Аристотелю, економіка – це природна господарська діяльність, пов'язана з виробництвом необхідних для життя продуктів, споживних вартостей. Хрематистика ж заснована на протиприродному прагненні до грошей і багатства як до мети життя. Хрематистика – це мистецтво наживати майно, тобто діяльність, спрямована на витягання прибутку, накопичення багатства, особливо у формі грошей, або мистецтво вкладення і накопичення капіталу.
Природним і виправданим Аристотель вважав тільки спосіб придбання благ за допомогою власного виробництва необхідних для життя продуктів.
Хрематистика з моральної точки зору засуджувалася. Професійна торгівля піддавалася засудженню, бо ґрунтувалася не на природних потребах, а на бариші тих, хто торгує. Крім того, джерелом грошового доходу при торгових угодах могли бути і моральні, і розумові якості людини, що не відповідає їх суті і призначенню. Так, наприклад, природною метою мужності є подвиг; лікарського мистецтва – здоров'я, але ніяк не придбання грошей. Якщо ж багатство є метою, то тільки в штучному сенсі. Адже обидві наведені категорії не мають властивостей бути придатними до безпосереднього вживання людиною.
Також Аристотель вважав, що прагнення до багатства буде сприяти тому, що в полісі (державі) будуть виникати дуже багаті і дуже бідні громадяни і це призведе до його руйнування.
Розуміючи, що хрематистика неминуча, він відводив їй підлегле положення, основну роль у господарській системі держави він відводив економіці як домобудівництву.
Термін «хрематистика» не отримав такого визнання і поширення як «економіка», але сама ідея Аристотеля про розподіл економічної діяльності за етичним критерієм на дві частини залишається актуальною до наших днів (і до цього питання ми ще повернемося). Але, за немислимою іронією, в сучасній економічній науці термін «економіка», по суті, ототожнюється з аристотелівською хрематистикою, так як головна мета економічної діяльності, з часів Адама Сміта, часів «сварки» економіки з філософією, бачиться в отриманні прибутку.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.