Усі цінності формуються на грунті культуростворюючої релігії та під впливом історичного процесу, природно-географічних факторів. Формування цінностей , їх збереження та трансляція - функція виховання та освіти. А якщо мова йде про економічні цінності та мотивацію економічної діяльності, то безумовно – економічної освіти. Це і визначає мету, предмет та структуру даного курсу.
1.2 Цивілізаційний (соціокультурний) вимір господарювання
Економіка як наука соціальна, безпосередньо пов'язана з існуванням людини і суспільства, і як інститут "створений людиною і для людини" не може за своєю природою бути відірваною від світогляду. Знайти відповідь на питання про суть, цілі економіки, принципи ведення господарської діяльності не можливо без певних уявлень про природу, походження і сенс життя людини, її призначення, цілі, цінності, потреби. А це, як відомо, питання світоглядні.
Нагадаємо, що світогляд – це сукупність поглядів на основні питання буття в цілому і людини зокрема (сутність буття, сенс життя, розуміння добра і зла, існування Бога, душі, вічності). Світогляд завжди представлений або у вигляді релігії, або філософії, тільки не науки як такої. Як релігія, так і філософія прагнуть до того, щоб дати цілісну картину світу, цілісну систему орієнтації особистості, цілісний світогляд.
Тому розуміння суті економіки базується на філософському або релігійному її осмисленні. Окремий вчений, кожна наукова школа, в тому числі економічна, так чи інакше базуються у своїх ідеях і теоріях на тій чи іншій світоглядній системі: релігійній; філософській; релігійно-філософській.
Історія людської думки не менш захоплююча і драматична, ніж історія людської діяльності, і обидві ці форми активності розвивалися взаємозв’язано. У своєму пізнанні буття людство послідовно проходило східці, які можна порівняти з початковою, середньою і вищою школою. Спочатку осмислення загальних принципів буття світоустрою протікало виключно у рамках релігії, пізніше до неї стала приєднуватись і філософія.
Чудовий російський мислитель Микола Якович Данилевський (1822-1885) у своїй книзі «Росія і Європа» [30] показав, що діючими особами всесвітньої історії є не народи і нації, як думали раніше, а великі наднаціональні та багатонаціональні групи людей, які він назвав «культурно-історичними типами». Сьогодні такі групи отримали назву цивілізацій.
В концепції локально-історичного підходу цивілізація – це морально-релігійна, соціокультурна, суспільно-політична і матеріально-виробнича система, яка складається історично, є стійкою та інтегральною, характеризується унікальною єдністю внутрішньої і зовнішньої форми і специфічним способом відтворювання суспільного життя у всіх його виявах.
Цивілізаційний підхід переводить аналіз суспільного розвитку з горизонтальної, лінійної площини формаційного розвитку у вертикальну площину. Він розглядає всі три основні сфери суспільства (культуру, політику, економіку) як єдиний соціальний організм, у якого є свій своєрідний «стиль душі», «обличчя» і «стиль культури»,що має релігійно-духовний, політичний соціальний і економічний зміст. При цьому базисом суспільного розвитку виступає вже не економіка а культура даної країни, від якої залежить економічна система.
Основоположники теорії цивілізацій (М.Я. Данілевський, О. Шпенглер А. Тойнбі) під цивілізацією розуміли:
– культурно-історичний тип і відповідний спосіб життєдіяльності, властивий народу даної країни або групи країн, з'єднаних спільним культурним історичним і географічним ґрунтом [30, С.95-126];
– цивілізація – це історично визначений спосіб національної життєдіяльності людей або за О. Шпенглером, «habitus свідомого буття», який спирається на локальну культуру як сукупність морально-етичних цінностей, етичних законів і вікових традицій, що мають релігійну основу [99, С.187].
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.