6.1.3.5 Схемна реалізація RSC-тригерів. Двофазний RSC-тригер зі статичним керуванням аналогічно однофазному D-тригеру будується за узагальненою схемою рис. 6.8, а). Логічними елементами пристрою керування ПК з вхідних сигналів Х формуються сигнали R0, S0 на входах комірки пам’яті. У RSC-тригері (рис. 6.8, б) вхідні елементи з надходженням активного рівня C = 1 виконують функції інверторів інформаційних сигналів, тому однойменні входи всього пристрою S, R стають прямими і тригер функціонує за перемикальною таблицею на рис. 6.7, в). За допомогою додаткових входів асинхронного тригера (пунктир) виконують тригери з установлювальними входами.
а) |
г) |
||
б) |
|||
д) |
|||
в) |
|||
е) |
ж) |
Рисунок 6.8
Внаслідок додаткової затримки сигналів у вхідних елементах І-НЕ, як зазначено позиціями кодів на схемі рис. 6.8, б) та кількістю затримок tз.п на часових діаграмах рис. 6.8, в) тривалість перемикання синхронного тригера збільшується на одну затримку порівняно з асинхронним і становить tT =3tз.п, тому потрібна тривалість синхроімпульсів і робоча частота такі самі, як у D-тригера.
Дуальний -тригер виконується на
елементах АБО-НЕ (рис. 6.8, г), а використання інверсного входу
елемента І-НЕ (елемент заборони з інверсією або імплікатор у схемотехніці
Т-ТТЛ) дозволяє досить просто побудувати RSC-тригер з інверсним синхровходом
(рис. 6.8, д) на елементах того самого типу технології (ТТЛ), що й тригер
з прямими входами. Шляхом суміщення функцій вхідних елементів і комірки пам’яті
можна побудувати синхронні RS-тригери на елементах І-АБО-НЕ з прямими та
інверсними входами (рис. 6.8, е), ж). Завдяки різнополярному
керуванню парами тригерів на рис. 6.8, б), г) та рис. 6.8, е), ж)
спрощується виконання на них двоступінчастих тригерів в єдиному технологічному
циклі. У сучасних серіях ІС статичні RSC-тригери окремо майже не випускаються,
вони широко застосовуються у складі тригерів з динамічним керуванням.
6.1.4 Тригери з динамічним керуванням
6.1.4.1 Т-тригери. Т-тригером (від Togle –
перемикач станів) називається тригер з лічильним входом С (рис. 6.9, а),
який при С = 0 перебуває в режимі схову Q+ = Q
(рис. 6.9, б), а з надходженням активної частини чергового імпульсу (позначеної
як С = 1) змінює свій стан на протилежний Q+ = . Т-тригер здійснює лічбу за модулем
2, бо з кожним вхідним імпульсом перемикається між двома станами 0 та 1, тому
називається також лічильним тригером.
а) |
б) |
г) |
д) |
|
в) |
е) |
ж) |
Рисунок 6.9
Згідно з діаграмою термів (рис. 6.9, в) його характеристичне рівняння можна виразити через операцію додавання за модулем 2:
Q+ = С +
Q = С Å Q, (6.6)
що відповідає таблиці переходів (рис. 6.9, г).
Підставляючи до (6.6) Q = 0, отримаємо С = Q+, а при Q = 1 маємо С = , що можна коротко відобразити у
вигляді функції збудження:
С = Q+, якщо Q = 0; С = , якщо Q = 1. (6.7)
Граф тригера (рис. 6.9, д),
побудованого на одному елементарному потенціальному тригері з двома можливими
станами 0 та 1, при С = 1 утворює замкнене коло (заштриховане), тобто
тригер переходитиме безперервно з одного стану до іншого, поки С = 1, як
автоколивальний генератор. Отже, тригер буде нестійким, якщо його граф
утворює замкнене коло з однаковими сигналами біля гілок (крім петель).
Тому не можна побудувати стійкий тригер на одному елементарному потенціальному
тригері, якщо його перемикальна таблиця містить перехід Q+ = .
Усунути цей недолік і, отже, реалізувати стійкий лічильний тригер можна, якщо активна частина імпульсу С закінчиться після його переходу з одного стану до іншого, тобто за допомогою динамічного керування (рис. 6.9, е). Інший шлях полягає в доповненні графа більшою кількістю станів (завдяки чому замкнене коло розривається), що можна здійснити в тригерному пристрої, складеному, наприклад, з двох потенціальних тригерів.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.