Виробництво перхлорвінілової смоли було освоєно на початку 40-х років. Спочатку її випускали в вигляді 40%-ного концентрату в хлорбензолі під маркою КПС, а потім – в вигляді сухого порошку під маркою УПС. В даний час випускають дві лакові смоли марок ПСХ-ЛС і ПСХ-ЛН відповідно середній і низької в'язкості.
1.1.1 Склад перхлорвінілових лакофарбних матеріалів
До складу перхлорвінілових лаків, емалей, ґрунтовок і шпаклівок входять плівкоутворюючі смоли ПСХ-ЛС і ПСХ-ЛН, що вводяться у вигляді 10–25%-них розчинів, модифікатори, пластифікатори, пігменти та різні добавки [1].
Перхлорвінілова смола являє собою білувато-жовтувато-сірий порошок щільністю 1470–1500 кг/м3 і насипною масою 200–250 кг/м3. Смола добре розчиняється в этил- і бутилацетатах, кетонах, хлорованих аліфатичних і ароматичних вуглеводнях. У ксилолі і толуолі середньов’язка смола добре набухає, низьков’язка – розчиняється. Перхлорвінілова смола добре набухає також у пластифікаторах – дибутилфталаті та трикрезилфосфаті.
Для підвищення блиску, адгезії, вмісту нелетучих речовин і для зниження термопластичності покриття вводять модифікатори. Наявність модифікаторів коливається від 15 до 50% на 100% перхлорвінілової смоли. В якості модифікаторів застосовують висихаючі алкідні смоли (№ 135, ПФ-077, ФЛ-390 і ін.), рідше – алкідноакрілову смолу АС-4.
Пластифікатори підвищують еластичність покриття і знижують їх паропроникливість. Їх вводять у кількості 30–50% на 100% перхлорвінілової смоли. Найбільш часто застосовують трикрезилфосфат, дибутлфталат, хлорпарафін ХП-470, совол (поліхлордифеніл). Хлорвмісні пластифікатори підвищують негорючість і хімічну стійкість покриттів.
Добавки, що вводяться в перхлорвінілові лакофарбні матеріали розрізняються по призначенню: термостабилізуючі, що прискорюють затвердіння, матирующие та ін. У якості термостабілізаторів використовують эпоксидовані олії (соєву, соняшникову) марок Т и ТС, низькомолекулярні эпоксидні смоли (Э-40 та ін.). Вони служать акцепторами НС1, що виділяється при деструкції перхлорвінілової смоли під дією тепла. Вміст термостабілізаторів коливається від 1 до 5% на 100% перхлорвінілової смоли. Вводять їх переважно в атмоферостійкі матеріали, що експлуатуються при підвищеній температурі. Як прискорювачі висихання вводять сикативи та твердники – поліізоціанати, поліаміди й ін.
Для розчинення смол у більшості випадків застосовують стандартну суміш Р-4, що містіть 12% ацетону, 26% бутілацетату і 62% толуолу; для більш відповідальних лакофарбних матеріалів використовують суміш Р-5 – 30% ацетону, 30% бутілацетату і 40% ксилолу. Низьков’язку смолу марки ПСХ-ЛН розчиняють у суміші 15% ацетону, 35% ксилолу і 50% сольвенту. Введення ацетону до складу суміші розчинників дозволяє знизити в'язкість розчинів майже вдвічі.
До складу пігментованих лакофарбних матеріалів входять пігменти, що крім основного призначення (додання кольору покриттю і підвищення його атмосферостійкості) виконують функції термо- і світостабілізаторів, а також акцепторів до НС1. Вміст пігментів і наповнювачів в емалях складає 80-140%, у шпаклівках – 500-800%.
1.1.2 Одержання перхлорвінілових лакофарбних матеріалів [1]
Процес одержання лаків (періодичний) складається з наступних стадій: розчинення перхлорвінілової смоли, модифікаторів і пластифікаторів, типізація лаку, очищення лаку і розфасовка. Розчинення компонентів роблять у змішувачах ємністю 5–9 м3, куди через об'ємні лічильники типу ДБ-40 з цехових баків або зі складських ємностей за допомогою насосів завантажують розчинники, потім суху смолу. Розчини смол і пластифікатори завантажують після розчинення перхлорвінілової смоли. Розчинення ведуть при 50-55°С в продовж 2 годин. Контроль температури здійснюють монометричним термометром опору ТГ-410. Повноту розчинення перевіряють шляхом наливу на скло проби лаку, пігментною пастою темного кольору: при перегляді в минаючому світлі не повинно бути часточок смоли, що не розчинилися, (незабарвлених).
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.