Історичними передумовами виникнення менеджменту були:
І/ дозрілий сформований ринок, що передбачає поширення ринкових відносин на переважну більшість суспільних процесів. Менеджменту, який функціонує з урахуванням законів ринку, притаманна певна об'єктивність і незалежність як перед власними корисними вигодами власників засобів виробництва, так і авторитарною волею урядових чиновників. Властивий ринковим операціям ризик і невизначеність сприяють розвитку у менеджерів якостей самостійності та відповідальності за свої кроки, водночас нестійкість рівноваги ринкової кон'юнктури стимулює наполегливий пошук організаційно-управлінських і науково-технічних новацій. Загалом свобода дій менеджерів зумовлена законами конкуренції.
Незважаючи на це для менеджерів саме ринок е найкращим механізмом регулювання суспільства, втіленням "економічної демократії". Учасники ринкового господарства прагнуть досягти максимального задоволення своїх потреб через відносини товарообміну із своїми контрагентами;
2/ індустріальний спосіб організації виробництва, який виник на базі мануфактурного способу та його подальшого розвитку й удосконалення, є джерелом формування менеджменту. Завдяки цьому виробництву на капіталістичних підприємствах зберігається постійний капітал, досягається економія на умовах виробництва, що у підсумку дає потужний імпульс для розвитку продуктивних сил суспільства. Крім того, індустріальна корпорація працівників виступає тут як потужна суспільна продуктивна сила капіталу, що багаторазово примножує ефективність суспільної праці.
Таким чином, економічною основою виступає ринковий тип господарювання, який здійснюється на базі індустріальної організації виробництва. Управлінські функції відокремлюються у вигляді особливої продуктивної праці, що акселерує ефективність індустріальної системи.
Нудь-яке управління передбачає не лише управління своїм часом, а й управління процесами часу. Відома формула Б.Франкліна "час - гроші" /1748 р./ стала девізом капіталістичного господарювання та підприємливості. Саме молода буржуазія вперше усвідомила те, що час являє свого роду матеріальну цінність, невтримне марнування якої характеризує нецивілізований спосіб життя. Капіталізм сформував нове ставлення до часу. Циклічна модель часової організації праці, властива феодальним суспільствам, змінюється лінійною моделлю, яка орієнтується не на замкнені природні цикли, а на відкрите майбутнє, конкретний вигляд якого визначається творчою діяльністю людини. Доки влада концентрувалася у земельній власності, час сприймався як дещо плодоносне і асоціювався з незмінним циклом землі. Із введенням грошового обігу акцент переноситься на рухому власність. Іншими словами, люди почали вважати, що "час - гроші", і тому кожен повинен прагнути використати його ощадливо, так що час почав асоціюватися з ідеєю лінійного прогресу.
Таким чином, час, формуючись як інтерсуб'єктивна соціальна реальність, стандартизується і стає однією з найсуттєвіших координат соціального світу. Праця стає абстрактною на противагу натуральній праці феодального суспільства. До неї пристосована універсальна міра, завдяки якій він спроможний ділитися на будь-які дискретні величини, що суттєво важливе для розподілу, нормування та оплати індустріальної праці.
У формуванні та відлагоджуванні функціонування промислового виробництва відіграв велику роль саме перехід до механічного відліку часу. Відтоді час як економічна цінність визначає всі процеси у капіталістичному господарстві: швидкість роботи машин, швидкість обороту капіталу, прискорення всього виробничого процесу.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.