Між виробничою програмою та показниками, що характеризують умови виробництва і збуту продукції, а також показниками, що відбивають результати діяльності підприємства, існує багато взаємозв'язків, тому при розробці виробничої програми необхідно враховувати велику кількість найрізноманітніших факторів. Звичайно, не всі умови і фактори рівною мірою впливають на виробничу програму та пов'язані з нею техніко-економічні показники, однак специфічні умови кожного виробництва відбиваються у постановках завдань, що випливають з аналізу багатьох публікацій [3-12]. Ці завдання можуть бути описані та розв'язані за допомогою економіко-математичних моделей.
Специфічні особливості дрібносерійного багатономенклатурного виробництва /електроприладобудівні та електромашинобудівні підприємства/ полягають в тому, що з одних і тих же деталей і вузлів можна зібрати велику кількість модифікацій та типорозмірів виробів. Комплекси робіт за окремими виробами не є ні повторенням один одного, ні цілком відмінними, а мають як деяку подібність, так і індивідуальні відмінності, що формально можна записати
/17.1/
де xi, xj – множина деталей та технологічних операцій, необхідних для виготовлення i-го та j-го виробів.
Одним з можливих шляхів підвищення ефективності виробництва, що розглядається, на еталі розробки планів є концентрація виготовлення конструктивно-однорідних виробів у окремі планові періоди. Значення концентрації полягає в тому, що вона сприяє підвищенню спеціалізації виробництва. Спеціалізація завдає сприятливого впливу на основні економічні показники виробництва: прискорює оборотність оборотних коштів, знижує собівартість продукції, підвищує продуктивність праці, оскільки однорідні програми виконуються з більшою продуктивністю. Вона сприяє зменшенню втрат робочого часу на переналагоджування обладнання, скороченню трудомісткості та зменшенню складності виконання управлінських робіт по диспетчируванню за рахунок зменшення кількості планово-облікових одиниць у кожному періоді.
Застосовувані на практиці підходи до концентрації значною мірою відрізняються суб'єктивністю. Концентрація можлива лише при формалізації міри близькості між виробами [9, ІЗ].
Оскільки для будь-якої пари виробів розглядуваного виробництва має місце умова /17.1/, то за міру близькості, між i-м та j-м виробами можна скористатися виразом
/17.2/
Стосовно максимальної спеціалізації виробництва у періоди, що плануються, вважається, що оптимальним буде той варіант розподілу або формування програми, де як критерій оптиміаації мінімізується функція
/17.3/
де 
-
кількість найменувань виробів, що плануються до випуску в k-му
періоді /при = 1 має місце
масове виробництво/.
Таке завдання не зовсім коректне, оскільки можна отримати багато розподілів з мінімальною кількістю найменувань виробів у кожному плановому періоді, але вироби, які увійшли в один і той же період, можуть дуже розрізнятися за своїм детальним складом. Такий розподіл не сприятиме підвищенню ефективності виробництва.
З іншого боку, максимальна спеціалізація виробництва передбачає мінімізацію числа найменувань деталей та технологічних процесів у кожному плановому періоді, оскільки вимагає виконання умови:
/17.4/
Критеріальні умови /17.3/ та /17.4/ не суперечливі. У загадьному випадку існує багато варіантів розподілу виробничої програми за плановими періодами, які відповідають /17.3/ та /17.4/. Тому з множини рішень, що відповідають /17.3/, необхідно вибрати рішення, яке б задовольняло /17.4/ і не порушувало деяких обмежень:
дотримання договірних строків поставки;
сумарна трудомісткість виробів, виготовлюваних у кожному періоді, мав бути пропорційна його тривалості
де 
-
трудомісткість i-го виробу, запланованого до випуску У k-му місяці /періоді/; 
- кількість виробів; 
- тривалість k-го періоду.
Проілюструємо викладене прикладом без втрати спільності, але для
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.