Оперативно-виробниче планування на підприємстві. Основи управління приладобудівним підприємством. Автоматизація управління підіриємством (Глави 17-19 навчального посібника "Організація, планування та управління на приладобудівних підприємствах), страница 15

У процесі управління колективом /особливо при формуванні бригад та малих робітничих груп/ необхідно враховувати особистісні якості, емоційно-фізичний стан робітників та їх сумісність. З першу чергу звертають увагу на тип реакції людини на зовнішні умови, її темпера­мент /суміш моторних, психічних та емоційних засад/, який відповідає типу нервової системи і характеру нервових процесів. Розрізняють чоти­ри типи темпераменту:

холерик відрізняється підвищеною збуджуваністю, дуже часто не здатний контролювати і отримувати свої реакції; на зовнішні події реа­гує бурхливо, імпульсивне і пристрасно; є неврівноваженою людиною а Домінуванням у ній збудження:

сангвінік подібно до холерика бурхливо реагує на зовнішні події, позбавлений здібності та сили контролювати і регулювати свої емоції; являє собою врівноважену людину а домінуванням у ній збудження:

флегматик відрізняється зниженою емоційною реакцією, та незважаю­чи на це, він здатний свідомо збудити себе до потрібного стану; є врівноваженою людиною з домінуванням у ній гальмування:

меланхолік характеризується слабким збудженням, не вміє збудити себе до необхідного емоційного робочого етану; це неврівноважена люди­на, у якої домінує гальмування, яке вона не здатна подолати чи долає з великими труднощами.

Відповідно до темпераменту у заданих конкретних умовах необхідно вирішувати питання розстановки кадрів.

У чистому вигляді кожен з охарактеризованих типів нервової систе­ми зустрічається рідко. Звичайно в людині сполучаються окремі типи з переважанням якогось із них /за яким судять про характер людини/. У цьому зв'язку важливо знати як тип, що переважає, так і інші складові характеру. Це дозволяє створити можливості використання у колективі позитивних якостей кожного темпераменту: витримку, холоднокровність та спокійність флегматика; швидкість дій і енергію холерика: захопленість та продуктивність праці сангвініка; високу вимогливість до себе та інших - меланхоліка.

Всіх членів колективу звичайно поділяють на керівників та підлеглих, від індивідуальних якостей яких, їх сумісності суттєво залежать спільні результати роботи ланки.

На практиці сформувалися чотири типових стилі роботи керівників: авторитарний, ліберальний, демократичний, анархічний.

Авторитарний /автократичний/ стиль керівництва характеризується надмірною централізацією влади, самовладним розв'язанням багатьох пи­тань колективного характеру, свідомим обмеженням контактів з підлегли­ми, Діями переважно за допомогою наказів та беззастережного їх вико­нання. Зовнішньо автократи виглядають постійно заклопотаними людьми, завжди зайнятими і з величезною відповідальністю. Ця обставина стано­вить основну перешкоду для спілкування між підлеглими та керівником. Сильною стороною автократів є прагнення керувати, яке дозволяє їм зно­сити значні перевантаження у своїй роботі. Негативним моментом у керів­ництві таких людей є недоврахування, а інколи і незнання можливостей своїх підлеглих, їх думок, небажання обговорювати важливі питання з колективом з метою зменшення ймовірності помилки при прийнятті за ними рішення, що суттєво знижує ефективність авторитарного стило керівниц­тва. Цей стиль керівництва виправданий як крайній захід в екстремаль­них ситуаціях /стихійне лихо, аварія, землетрус, військові Дії/.

Ліберальний стиль керівництва характеризується тим, що керівник мінімально втручається у роботу підлеглих. Такий стиль ще називають номінальним стилем керівництва. Тут керівник не виявляє особливої ак­тивності. Виробничі питання обговорюються формально, без самокритич­ності, а будь-який конфлікт розглядається керівником як негативне яви­ще у роботі колективу. Виконання більшості завдань диктується бажання­ми підлеглих, тому такий стиль керівництва не впливає на них активно, на становище кожного з них і на стан справ колективу загалом. Тут можливі службові зловживання, як і при авторитарному етилі керівництва. Розвиток такого стилю керівництва призводить також до формування кан­целярсько-бюрократичного стилю управління і. як наслідок, до застійних явищ. Однак цей стиль керівництва виправданий там, де робота має інди­відуальний творчий характер, та у колективах, що займаються фундамен­тальними дослідженнями.