Оперативно-виробниче планування на підприємстві. Основи управління приладобудівним підприємством. Автоматизація управління підіриємством (Глави 17-19 навчального посібника "Організація, планування та управління на приладобудівних підприємствах), страница 9

Об'єктом управління /керованою системою/ може виступати вся га­лузь, територіальний комплекс, об'єднання, підприємство або його ви­робничі підрозділи, окремі колективи та ланки. Суб'єктом управління /системою, що управляє/, є держава, її органи, окремі керівники. Питан­ня управління вирішують: органи влади /Верховна Рада та її Президія, Ради народних депутатів/; органи державного управління /Кабінет мі­ністрів, державні комітети, міністерства, відомства/; органи правосуд­дя, арбітражу та прокурорського нагляду.

Колективи підприємств являють собою єдність керованої та керуючої систем /ряс. 18.1/. Частина колективу, безпосередньо зайнята проекту­ванням та виготовленням продукції, утворює об'єкт управління підприєм­ства або його підрозділів. Інша частина працівників, яка має справу з виробленням рішень і керівництвом їх практичною реалізацією, утворює суб'єкт управління. На підприємствах до керуючої системи належить апа­рат заводоуправління, а до керованої - цехи; у цеху керуючою системою є цеховий апарат на чолі з начальником цеху, а керованою - дільниці і т.Д.

Стосовно робочих місць здійснюється інший вид управління, а саме управління засобами праці, яке, за визначенням Ф.Енгельса, є управлін­ням речами. Отже, у виробництві розрізняють два види управління - управління працівниками та управління речами /засобами праці/.

Рис. 18.1. Єдність керованої та керуючої систем:

УІ- канал передачі керуючої інформації; ІСО - канал передачі інформації про стан об'єкта; С - вплив навколиш­нього середовища на об'єкт управління;

а - вихід об'єкта управління;

Е - навколишнє середовище.

Управління робочими засобами праці являє сам процес виробництва - керовану підсистему. До керуючої підсистеми належить лише управління людьми. Іншими словами, управління виробництвом включає управління працівниками, які, у свою чергу, керують засобами праці.

Строго кажучи, між об'єктом та суб'єктом управління немає абсолют­них меж. Зони міняються ролями залежно від ієрархії управління. Керую­ча система, яка є суб'єктом управління відносно того чи іншого об'єк­та, сама в свою чергу є об'єктом управління іншим суб'єктом. Наприклад, керуюча система підприємства відносно цехів та підрозділів виступає водночас об'єктом управління з боку міністерства. Між керуючою та керо­ваною системами існує діалектична взаємодія, здійснювана внаслідок наявності прямих і зворотних зв'язків /від суб'єкта до об'єкта та від об'єкта до суб'єкта/. Практична реалізація цих зв'язків забезпечуєть­ся завдяки руху інформації.

Наявність прямого та зворотного зв'язку є неодмінною умовою нор­мального функціонування та розвитку будь-якої соціально-економічної системи. Прямий зв'язок обслуговує процес прийняття рішень та забезпе­чує їх передачу на керований об'єкт. Зворотний зв'язок, який несе ін­формацію про стан об'єкта та його реакції на керуючі рішення, служить базою формування коригуючого впливу на об'єкт управління.

Між керуючою та керованою системами на будь-якому рівні виникають не лише економічні, а й юридичні, соціально-психологічні, організацій­ні, моральні та багато інших відносин, тому тільки комплексне їх ви­вчення та врахування у практичній діяльності дають можливість створю­вати ефективні системи управління. Відносини, управління виникають між різними рівнями ієрархії управління і всередині колективів на кожному з цих рівнів. Спільним для всіх видів управлінських відносин є те, що вони є відносинами організаційними.

Процес управління постійно вдосконалюється на всіх рівнях. У наш час необхідність у проведенні кардинальної реформи управління виклика­на такими обставинами: революційним характером перебудови суспільства і передусім глибокими якісними змінами у економіці країни /зокрема, переходом підприємств на повний госпрозрахунок та самофінансування/; демократизацією всіх сторін суспільного життя, в тому числі й управ­ління; посиленням орієнтації виробництва на задоволення суспільних по­треб та усуненням диктату виробників; посиленням соціальної спрямованості управління.