Східнослов'янська економічна думка: eкономіка в духовно-моральному і соціокультурному вимірі. Російське економічне диво. Джерела та парадокси

УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ

ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТРАНСПОРТУ

Кафедра “Економіка, організація і управління підприємством”

Компанієць В.В., Полякова О.М.

МОРАЛЬНІ ОСНОВИ ЕКОНОМІКИ ТА ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Конспект лекцій

з дисципліни

„МОРАЛЬНІ ОСНОВИ ЕКОНОМІКИ ТА ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ”

Частина 2

Харків 2011

Зміст

Лекція 5 Східнослов'янська економічна думка: eкономіка в духовно-моральному і соціокультурному вимірі	4
10.1 Духовно-моральний і соціокультурний вимір економіки	4
10.2 Особливості східнослов’янської економічної думки (соціокультурний вимір)	6
10.3 Щодо категорії моральний капітал, розвиток економічної освіти та науки	9
10.4 Філософсько-економічна творчість С.М. Булгакова	14
10.5 Економічні погляди С.Ф. Шарапова	17
10.6 Основні економічні ідеї Д.І. Менделєєва	21
Лекція 6. Російське економічне диво. Джерела та парадокси	27
11.1 Особливості та результати розвитку Російської імперії в кінці ХІХ –  початку ХХ століття	28
11.2 „Складові” російського економічного дива	30
11.2.1 Населення	30
11.2.2 Промисловість і економіка	32
11.2.3 Розвиток кооперації	36
11.2.4 Фінанси	37
11.2.5 Рівень життя населення	39
11.2.6 Залізниці	41
11.2.7 Аграрництво	42
11.2.8 Робоче законодавство	43
11.2.9 Народна освіта	45
11.2.10 Земельне питання	47
11.3 Народ і інтелігенція: моральний клімат на початку ХХ століття	53
Список літератури	57

Лекція 5 Східнослов'янська економічна думка: eкономіка в духовно-моральному і соціокультурному вимірі

1 Духовно-моральний і соціокультурний вимір економіки.

2 Особливості східнослов’янської економічної думки (соціокультурний вимір).

3 Щодо категорії моральний капітал, розвиток економічної освіти та науки.

4 Філософсько-економічна творчість С.М. Булгакова.

5 Економічні погляди С.Ф. Шарапова.

6 Основні економічні ідеї Д.І. Менделєєва.

7 Теорії кооперації М.І. Туган-Барановського, О.В. Чаянова. Вчення про великі цикли М.Д. Кондратьєва.

1 Духовно-моральний і соціокультурний вимір економіки

Аналізуючи результати перетворень, що здійснювалися в економіці України протягом останніх 20 років, багато вчених, як зарубіжних, так і вітчизняних, відзначають, що причини соціально-економічної кризи багато в чому обумовлені невірно обраною моделлю розвитку економіки, суспільства, держави. Ця модель не враховувала цивілізаційний фактор, культурно-історичні особливості розвитку України, особливості сформованого господарського механізму, вона була скопійована із зразків перетворення розвинених західних економік [50, С.124].

Цивілізаційний, соціокультурний чинник зараз визнається багатьма вченими як фактор, що визначає особливості економічного розвитку, чинник, який в першу чергу необхідно враховувати в ході соціально-економічних перетворень [цит. за 84, С.133].

На жаль, в якості зразка перетворень в Україні та Росії була обрана ліберальна модель економіки, яка суперечить національній моделі, по суті, усуває державне регулювання, надає повну свободу егоїзму окремих громадян, особливо тим що знаходяться при владі і проповідує, що економічна діяльність має єдину мету – матеріальне збагачення. У цій моделі людина зводиться до вигідного ресурсу отримання прибутку. «Моральним» визнається все те, що вигідно, а сама моральність всіма можливими способами викорінюється з економічної науки і практики економічного життя, зі свідомості громадян, насамперед молоді.

Більшість суб'єктів економічної діяльності, представники влади, управлінці, а також наше майбутнє – студентська молодь, яка оволодіває професіями економіста, менеджера, державного управлінця, вже не розуміють іншої економіки, крім тієї, яка має на меті лише отримання прибутку.

Завдяки такій моделі «економічного дива» в 90-і роки радянський ВВП України скоротився на дві третини, а співвідношення багатих і бідних становить 1: 40 при критичному значенні цього показника 1:10. Формула такого «дива» полягала в аморальності економічної діяльності: великомасштабному розкраданню загальнонародної власності владною елітою, що дозволяла пересічним українським громадянам красти «в особливо малих розмірах».

За 20 років такого „господарювання” корупція стала в Україні тотальною. За результатами загальнонаціонального дослідження 2007 р. «Стан корупції в Україні» 67% опитаних українців, які мали справу з державними посадовими особами упродовж останніх 12 місяців, зазначали, що були безпосередньо втягнуті в корупційні дії у тій чи іншій формі. При цьому від третини й до половини респондентів стверджували, що посадові особи вимагали хабарів, інші давали добровільні хабарі в тих секторах та інституціях, де хабар сприймається як щось само собою зрозуміле [86].