Націленість на проблеми суспільної перебудови, перевага суспільного інтересу в поєднанні з особливим цивілізаційним устроєм сприяли такій особливості російської економічної думки, як внесення в неї соціокультурного виміру економіки, національного початку, коли політична економія визначається як наука, яка розкриває закономірності економічного життя конкретної нації, народу, об'єднаного відповідною державою.
Першим підручником з політичної економії, який був написаний російським автором російською мовою був підручник О.М. Бутовського «Опыт о народном хозяйстве или о началах политической экономии», опублікований в 1847 році [19].
О.М. Бутовський зазначав, що «закони економічні, по суті скрізь однакові, проявляються по-різному і ведуть до різних результатів» відповідно до «часу, місцю і народу». «Если применить теорию к объяснению различных сторон жизни Англии, то еще мало будет брошено света на те же вопросы относительно Франции или России, и еще менее относительно Египта или Китая. ... Деятельность народная, в каждом из этих государств, находится под влиянием обстоятельств совершенно несходных, климата, местоположения, государственного устройства, обычаев и вообще образованности. Неудивительно, что и в ее проявлениях, при всей одинаковости побуждений и средств, есть большое несходство, особенно в направлении и результатах» [19, С.300-301].
У зв'язку з цим також необхідно виділити позицію такого яскравого державного і громадського діяча Росії, як С.Ю. Вітте, який критикував «космополітизм» класичної політичної економії, підкреслюючи, що «политическая экономия должна принимать идею национальности за точку отправления и поучать, каким образом данная нация... может сохранять и улучшать свое экономическое положение [22, С.35]. На його думку, західна політична економія, безпосередньо пов'язуючи індивідуума і людство, «упускает из виду, что между отдельным человеком и человечеством существует еще особая экономическая единица – нация. Эта единица представляет собою нечто органически целое, связанное верою, отдельностью территории, кровью, языком, литературою и народным творчеством, нравами и обычаями, государственными началами и учреждениями, инстинктом самосохранения, стремлением к независимости и прогрессу и проч. Единства эти не выдуманы людскою фантазией или капризом, а сложены исторически, самою природой и законами общежития» [22, С.65].
На думку іншого відомого вченого-енцеклопедіста, громадського діяча і практика господарського життя Д.І. Менделєєва, абстрактної космополітичної економічної науки і практики бути не може. Політична економія має бути національною, тому що народне господарство і державність знаходяться в тісному зв'язку з іншими сферами народного життя – релігією, мистецтвом і наукою.
По суті, можна сказати, що російська економічна наука передбачила висновки сучасної інституційної теорії. Значно пізніше, вже у XX ст., про це писали Г. Мюрдаль, який вважав методологічно невиправданим абстрагування від таких «неекономічних'' факторів, як «погляди, правові та інші інститути, звичаї, життєвий рівень і в широкому сенсі – культура» [56, С.95], і, нарешті, Д. Норт, який відзначав, що «ми, що живемо в сучасному західному світі, вважаємо, що життя і економічні процеси підпорядковуються писаним законам і правам власності. Однак навіть у самих розвинених економіках формальні правила становлять невелику (хоча і дуже важливу) частину тієї сукупності обмежень, які формують перед нами ситуації вибору ... Наша поведінка великою мірою визначається неписаними кодексами, нормами і умовностями» [60, С.56].
3 Щодо категорії моральний капітал, розвитку економічної освіти та науки
Представники східнослов'янської економічної думки вперше вводять в економічну науку таку категорію, як моральний капітал. «Моральний капітал» вони розглядають як фактор виробництва, від якого залежить ефективність використання інших чинників, господарська діяльність в цілому. Моральний капітал самозростає, якщо людина дотримується духовно-моральних законів під впливом благодаті – Божественної енергії, і це проявляється в накопиченні нематеріального багатства – правди, добра, милосердя, що в свою чергу є чинником розвитку економіки, збільшення якості та продуктивності праці.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.