Східнослов'янська економічна думка: eкономіка в духовно-моральному і соціокультурному вимірі. Російське економічне диво. Джерела та парадокси, страница 18

У травні 1912 р. відкрився Московський Народний Банк, акціонерами якого на 85% були кредитні кооперативи і кооперація отримала новий поштовх до подальшого розвитку. Уряд не тільки не перешкоджав розвитку кооперації, але навпаки, тільки завдяки широкому фінансовому сприянню держави, кредитна кооперація отримала можливість так швидко розвиватися. Позики Державного Банку органам дрібного кредиту досягали сотень млн крб. Кредитні кооперативи до 1914 р. збільшили свій основний капітал в 7 разів і нараховували до 9 млн. членів [61]. За кооперацією, заснованою на общинному розумінні господарства, російські економісти, зокрема, О.В. Чаянов і М.І. Туган-Барановський, бачили майбутнє розвитку економіки на самобутніх засадах.

2.4 Фінанси

За перше десятиліття царювання Миколи II державний бюджет Росії збільшився з 965 до 1947 млн крб, тобто більш ніж у два рази. У 1902 році він в півтора і більше разів перебільшував держбюджети Англії, Франції, Німеччини, був першим за своїми розмірами. Приблизно половину доходів бюджету становили непрямі податки і близько чверті – доходи державного господарства (державних заводів, фабрик, залізниць тощо). Причому доходи державних господарств виросли за десятиліття в 3,5 рази. Це означало, що зосередження народних ресурсів відбувалося не тільки за рахунок посилення оподаткування, але і шляхом розвитку державного господарства [67, С.487].

На відміну від сучасних демократій, Імператорська Росія будувала свою політику не тільки на бездефіцитних бюджетах, але і на принципі значного накопичення золотого запасу. У 1895 році Росія перейшла на систему золотого обігу і встановила надзвичайно суворі умови для випуску в обіг кредитних білетів, які повинні були обов'язково забезпечуватися золотом. Вже до 1904 року золотий запас Державного банку Росії становив 900 млн крб, тоді як кредитних білетів було випущено на 580 млн крб, тобто золоте покриття складало понад 100%. Разом з позитивним торгівельним балансом країни це складало умови для існування російського рубля як самої твердої конвертованої валюти у світі, яку високо цінували іноземці.

Починаючи з 1876-1880 років аж до 1913 року, Росія мала постійний активний торгівельний баланс. З 1886 по 1913 роки вона вивезла товарів на 25,3 млрд золотих крб, а ввезла тільки на 18,7 млрд крб, тобто забезпечила приплив золота і валюти в країну на 6,6 млрд крб [67, С.488].

Російська скарбниця прагнула підвищувати свої доходи не за рахунок зростання податків, як це найчастіше робилося в західних країнах, а шляхом підвищення прибутковості державних підприємств. Так, наприклад, виплата відсотків державних боргів в основному забезпечувалася за рахунок доходів від експлуатації державних залізниць.

При цьому податки в Росії, до першої світової війни, були найнижчими в усьому світі (таблиця 11.3) [10].

Таблиця 11.3 – Прямі і непрямі податки в Росії [10]

Тягар прямих податків у Росії був майже в 4 рази менше, ніж у Франції, більш ніж в 4 рази менше, ніж у Німеччині та в 8,5 разів менше, ніж в Англії. Тягар ж непрямих податків в Росії був в середньому вдвічі менше, ніж в Австрії, Франції, Німеччини і Англії [67, С.490].

Таким чином, загальна сума податків на одного жителя в крб складала (1 золотий рубль дорівнював 2,67 золотим франкам або 51 американському золотому центу): Росія – 9,09; Австрія – 21,47; Франція – 22,25; Німеччина – 22,26; Англія – 42,61 [10].

Незважаючи на це, державні доходи з 1410 млн крб. в 1897 році, без найменшого збільшення податкового тягаря неухильно росли, тоді як витрати держави залишалися більш-менш на одному і тому ж рівні, що й видно з таблиці 11.4 [10].