Високий рівень оплати праці в промисловості цілком відповідав порівняно високій (для того часу) частці оплати праці в народному доході, складаючи в 1908 році близько 55%, тобто знову-таки був близький до американського [67, С.489].
Середній заробіток робітника в 1912 році становив 255 золотих крб на рік, у 1913 році – 264 крб. 1 фунт житнього хліба в 1913 році коштував 3 копійки, фунт ситнього хліба з перваку – 5 копійок. Кілограм картоплі – півтори копійки. Кілограм яловичого м'яса – 30 копійок. Робочий кінь – 73 крб. Дійна корова – 59 крб [58, С.543].
Високий рівень заробітної плати російських робітників поєднувався з більшою, ніж в інших країнах кількістю вихідних та святкових днів. У промислових робітників число вихідних і свят становило 100-110, а у селян досягало навіть 140 днів на рік.
Дуже показовим для розуміння життєвого рівня російських людей є споживання м'яса і м'ясних продуктів, яке зросле приблизно в 2 рази і склало в 1913 році в середньому 70,4 кг у рік на людину (в США – 71,8). Споживання цукру також більш ніж подвоїлося, досягнувши 9 кг на рік. Споживання цукру також більш ніж подвоїлася, досягнувши 9 кг на рік. [67, С.490].
У першу половину царювання Миколи II скорочувалося споживання спиртних напоїв на душу населення. За 1894-1904 роки воно знизилося з 7,4 літра до 7 літрів – один з найнижчих показників споживання алкоголю у світі. У цей час в Росії пили в шість разів менше, ніж у Франції, в п'ять разів менше, ніж в Італії; в три рази менше, ніж в Англії; в два рази менше, ніж у Німеччині.
При тому, що життєвий рівень населення зростав, все ж таки в Росії залишались бідні та непрацездатні люди, які вимагали піклування про них як з боку держави, так і з боку суспільства. У Росії за неповними даними до 1897 року існувало 3555 благодійних установ, в них за рік отримували різну благодійну допомогу 1,2 млн осіб [58, С.475]. А на початку ХХ століття лише московське купецтво жертвувало на благодійні потреби в середньому близько 2 млн. крб [58, С.528].
Росія була єдиною країною в світі, де медична допомога незаможному населенню надавалася практично безкоштовно (майже в кожній лікарні були безкоштовні палати для малозабезпечених). Також і підприємства (але не всі) частково оплачували вартість лікування своїх працівників [58, С.550-551].
2.6 Залізниці
Символом економічного процвітання Росії кінця ХІХ – початку ХХ століття була Велика Сибірська магістраль, яка втілила в собі всі попередні господарські досягнення країни, явивши світу російське економічне диво. Залізниця, протяжністю 7416 км, була в основному побудована всього лише за десять років руками приблизно 8 тис. будівельників, об'єднаних в робочі артілі. У той час це був самий великий у світі економічний проект, втілений в життя [67, С.485].
Метал, рейки, вагони, паровози – все виготовлялося на вітчизняних заводах руками вітчизняних робітників. Тільки високо розвинена промислова держава могла освоїти залізничне будівництво такими гігантськими темпами, що відображали стрімке зростання російської економіки.
Напередодні війни 1914-18 рр. чистий доход державних залізниць покривав 83% річних відсотків та амортизації державного боргу. Іншими словами, виплата боргів, як внутрішніх, так і зовнішніх, була забезпечена в пропорції більш ніж на 4/5 одними доходами, які отримувала російська держава від експлуатації своїх залізниць.
Треба додати, що російські залізниці, у порівнянні з іншими, для пасажирів були найдешевшими і найбільш комфортабельними у світі [10].
2.7 Аграрництво
У царювання Імператора Миколи II Росія була головною годувальницею Західної Європи. При цьому звертає на себе особливу увагу феноменальне зростання вивозу землеробських продуктів з Росії до Англії (зерна та борошна, у мільйонах фунтів; російський фунт – 0,4 кг): 1908 р. – 343,3 млн кг; 1909 р. – 713,7 млн кг; 1910 р. – 1128,0 млн кг.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.