Для цього, за його розрахунками, необхідно було вкладати у розвиток промисловості 700 млн. крб. щорічно – в 2 рази більше вже досягнутого тоді рівня капіталовкладень [3, С.494].
Крім того, щоб забезпечити випереджальний розвиток, необхідно розвивати вітчизняну науку. Тому Д.І. Менделєєв виступав за розвиток російської науки і народної освіти, вважав, що в цьому запорука розвитку промисловості та держави в цілому.
У цілому Д.І. Менделєєв підтримував тісну співпрацю наукової думки та виробництва і сам впроваджував свої ідеї в розвиток багатьох сфер народного господарства, починаючи від розвитку видобувної промисловості, вугле- і нафтовидобутку, переробної промисловості, і закінчуючи розвитком сільського господарства.
Хоча для розвитку країни були потрібні величезні фінансові вкладення, і багато державних діячів бачили, як і зараз, вихід у залученні іноземного капіталу, Д.І. Менделєєв вважав, що необхідно спиратися на внутрішні можливості, концентруючи капітал і спрямовуючи його в ключові галузі. Іноземний капітал, на його думку, можна залучати лише на обмежених умовах.
Значним внеском Д.І. Менделєєва в розвиток вітчизняної та світової науки було обґрунтування розвитку народногосподарського комплексу на основі територіальних комплексів і праці з економічного районування Росії.
Також, як і багато представників східнослов'янської школи економічної думки, Д.І. Менделєєв виступав проти західних ліберальних економічних теорій невтручання держави в ринкову економіку. Він вважав, що ринкове регулювання економіки повинно поєднуватися з активним втручанням держави у розвиток економіки. Тільки держава, доповнюючи ринок, може найточніше виразити загальнонаціональний інтерес, стати запорукою загального добробуту.
Також він виступав прихильником багатоукладної економіки. Вважав можливим розвиток таких форм економічного життя, як «складочные капиталы, государственно-монопольные предприятия, артельно-кооперативные предприятия» [3, С.499]. Але найбільш доцільним, у тому числі з історичної точки зору, він вважав артільно-кооперативний спосіб. Д.І. Менделєєв виступав за з'єднання общинного початку і підприємницької ініціативи. Вважав, що в промисловості можливе співіснування державних та приватних заводів, розвиток великих, середніх, малих підприємств.
Ідеал бачив у такому підприємстві, де господар був би і учасником в усьому господарстві, і знав би кожного працівника, а всі робітники були б зацікавлені в підсумках спільної роботи.
Ці ідеї Д.І. Менделєєва залишаються актуальними і сьогодні, так само як і його праці з демографії. Зокрема, це стосується спростування теорії Мальтуса, на основі якої побудована сучасна «концепція золотого мільярда», яка, на жаль, прийнята як одна з основ сучасної світової політики.
Мальтус стверджував, що зростання населення йде в геометричній прогресії, а виробництво продуктів харчування – в арифметичній, і тому необхідно обмежувати зростання народжуваності у бідного населення. Д.І. Менделєєв показав, що в міру розвитку промисловості, виробництво засобів існування випереджує зростання населення. Земля, на думку Д.І. Менделєєва, може прогодувати 10 млрд. осіб [3, С.498].
Вінцем економічних досліджень Д.І. Менделєєва стала робота «Толковый тариф, или исследование о развитии промышленности России в связи с ее общим таможенным тарифом». Цю роботу сучасники назвали «біблією російського протекціонізму» [3, С.495]. До Д.І. Менделєєва митний тариф розглядався як міра чисто фіскальна – джерело поповнення доходів скарбниці. Д.І. Менделєєв запропонував відмовитися від такого вузького підходу і встановлювати мита на ввезені і вивезені товари з урахуванням їх впливу на розвиток продуктивних сил Росії. Наприклад, якщо через високі мита якийсь імпортний товар взагалі не надійде до Росії, але розвинеться його вітчизняне виробництво, митного доходу взагалі не буде, але скарбниця отримає набагато більше у вигляді податків від російських виробників. Також набагато більші вигоди отримує в цьому випадку суспільство в цілому – це заробітки робітників і прибутки підприємців. При цьому Д.І. Менделєєв вважав, що всередині країни для вітчизняного виробництва повинен діяти принцип змагальності. Затверджені царем Олександром ІІІ, ці пропозиції зіграли величезну роль у захисті від недобросовісної конкуренції та розвитку промисловості Росії.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.