Ім'я П.А. Столипіна було у всіх на вустах, його постійно цитували, його дії широко обговорювалися. Результат реформи – це пропуск у владу, до довіри народу. Тому, наприклад, більшовики або соціал-демократи критикували цю реформу і висловлювалися дуже жорстко з різних її аспектів саме внаслідок того, що успіх цієї реформи припиняв фактично існування цієї партії. В.І. Ленін говорив, що пройде невеликий період і революція буде безглуздою і непотрібною.
Своєрідним мірилом успіху слали доноси. Можновладці постійно скаржилися на П.А. Столипіна, сановники бачили в ньому загрозу правлячого класу, який втрачав землі і вироджувався. Царедворці стрімко втрачали свій політичний вплив.
Аналізуючи стан справ в Росії, представники німецької делегації злякалися, що при такій реформі і змінах, які відбулися з 1906 по 1910 роки – через 25 років Росія буде недосяжною.
У свіоїх виступах 1909 року П.А. Столипін часто підкреслював необхідність укріплення селянства, «створення» громадянина, селянина-власника, дрібного хлібороба; підкреслював необхідність реформи місцевого самоврядування, укріплення патріотизму серед молоді. В інтерв’ю кореспонденту газети «Волга», яке було опубліковано і в газеті «Новое время», П.А. Столипін відзначає: «... Дайте государству двадцать лет покоя, внутреннего и внешнего, и вы не узнаете нынешней России» [цит. за 62, С.51]. Але цих двадцяти років спокою ані у П.А. Столипіна, ані у Росії не було.
За перші три роки, які були спрямовані на проведення земельної реформи, прем’єр-міністр П.А. Столипін в деталях розробив плани нових реформ – у галузі прав та свобод громадян (конституція), соціальної політики, освіти, науки та культури, місцевого самоврядування, фінансів, силових структур, військової та судової систем. Але привести ці плани у діло П.А. Столипіну не було призначено.
Доказом вірності обраного курсу діяльності П.А. Столипіна були замахи. Терористи влаштували справжнє полювання на реформатора. Він вів Росію до процвітання, а їм були потрібні великі потрясіння, без яких революція була неможлива.
Дев’ять замахів на життя голови уряду не вдалися, але десятий замах обірвав життя реформатора. П.А. Столипін був смертельно поранений 1 вересня 1911 р. у м. Києві. І останнім земним притулком його, відповідно до заповіту покійного та рішення імператора, стала могила навколо стін Трапезної палати Києво-Печерської лаври [46].
3 Народ і інтелігенція: моральний клімат на початку ХХ століття
Але, незважаючи на значні досягнення в матеріальній сфері, на жаль, в цей же період не спостерігалося відповідного зростання духовно-морального рівня народу. Навпаки, ситуацію характеризували занепад духовності і моральності як в середовищі вищих верств суспільства, інтелігенції, так і в середовищі духовенства, простого народу, молоді.
Моріст Берінг, відомий англійський письменник, який прожив у Росії кілька років і добре її знав, писав у своїй книзі «Основы России»: «Не было, пожалуй, еще никогда такого периода, когда Россия более процветала бы материально, чем в настоящий момент, или когда огромное большинство народа имело, казалось бы, меньше оснований для недовольства» [цит. за 61]. Росія ставала іншою. У політичних реакціях ще рясніли слова «реакція», «застій». Але факти, що суперечать цим фразам, ставали дуже красномовними. Їх починали помічати не тільки іноземці.
Наприкінці 1913 р. у «Російській думці» з'явилася стаття кн. Є.М. Трубецького: «Нова земська Росія». - «Два новых факта в особенности поражают наблюдателя русской деревни за последние годы. Подъем благосостояния и поразительно быстрый рост новой общественности». Поліпшення техніки, зростання ціни на робочі руки, поява міського одягу у селян, - все це йде паралельно з вражаючим розвитком сільської кооперації. І це зростання відбувається за умов прямої матеріальної підтримки з боку влади [цит. за 62, С.120].
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.