Східнослов'янська економічна думка: eкономіка в духовно-моральному і соціокультурному вимірі. Російське економічне диво. Джерела та парадокси, страница 9

Таким чином, вже тоді С.Ф. Шарапов простежив залежність між чесністю та професіоналізмом в економічній політиці держави і, перш за все, фінансовій політиці, та результатами перетворень, що впливають і на економіку в цілому, і на соціальне становище, і на зміну суспільної свідомості, суспільної моральності.

Він показав, що жодне велике народногосподарське рішення не є чисто економічним, воно завжди повинно враховувати політичні, військові та моральні чинники. Відповідно до фінансових критеріїв можна порівнювати лише варіанти вирішення однієї і тієї ж задачі, що задовольняють весь комплекс цих факторів. Але вирішувати тільки виходячи з фінансового критерію життєво важливі для країни питання, наприклад, чи починати індустріалізацію країни з розвитку легкої промисловості або прямо з важкої індустрії, неприпустимо.

У своїй роботі С.Ф. Шарапов, по суті, показав основу майбутньої світової фінансової кризи 30-х років ХХ століття і нинішньої кризи ХХІ століття. Це: спекулятивний механізм фінансово-кредитної системи, панування бірж; прагнення певного кола осіб забезпечити контроль над світовою фінансовою системою шляхом введення єдиної світової валюти, випуск якої при цьому знаходиться під контролем цього ж кола осіб. Різниця полягає лише в тому, що в той час фінансова система провідних країн Західної Європи була заснована на золоті (в цю ж систему в результаті грошової реформи на початку ХХ століття увійшла і Росія). А зараз світовою валютою є долар – національна грошова одиниця США.

Тоді механізм фінансового закабалення країн, який вперше показав С.Ф. Шарапов, був таким: внаслідок того, що фінансова система провідних країн Західної Європи заснована на золоті, вони потрапили в кабалу до міжнародної біржі, до тих, хто від віку служить «золотому тільцю» і тримає в своїх руках управління світовими грошовими потоками. Формально влада там знаходиться в руках президента або короля, уряду і парламенту. Але справжня влада – у біржі (точніше, у її господарів), а держава виконує лише роль городового (або «нічного сторожа»), що стежить за порядком. У результаті там настала епоха найбільшої політичної розпусти і морального розкладання, причому виходу з цього глухого кута немає. Перехід на золоту валюту ознаменував важливий етап розвитку світового капіталізму – встановлення верховенства лихварського, банківського, фінансового капіталу над капіталом промисловим, виробничим. С.Ф. Шарапов розцінив цей процес з релігійної точки зору – як перемогу нового культу Мамони над старим християнським ладом людства [95, С.510].

Шарапов розкрив механізм пограбування Росії і на її прикладі – всіх країн, що розвиваються – міжнародним капіталом. Він показав, що справа зовсім не в стійкості курсу російського рубля, а в його якості. Найчудовіша золота світова валюта, писав він, може збагачувати одну країну і розоряти, знищувати іншу. Країна з сильною економікою зацікавлена в експансії своєї валюти, у проникненні в країну зі слабкою економікою. Це дозволяє більш розвиненій державі підпорядкувати собі слаборозвинену країну і поставити собі на службу її ресурси. Саме цього наполегливо домагався західний фінансовий капітал, втягуючи дореволюційну Росію в зону золотої валюти.

Наслідки цієї реформи для Росії були катастрофічними, і першим це показав С.Ф. Шарапов. «Финансовые гении» обіцяли, що в країну потечуть іноземні капітали, Росія отримає валюту всього цивілізованого світу. Да, – заперечував їм С.Ф. Шарапов, иностранные капиталы полились к нам, да еще с такой стремительностью, что в самое короткое время Россия распродала иностранцам свои руды и каменноугольные копи, золотые прииски и нефтяные источники. В руках иностранного капитала оказалась значительная часть российской банковской системы. В России возникла острая нехватка наличных денег у хозяйствующих субъектов. Для удержания в стране золота пришлось дополнительно привлекать иностранный капитал. Россия уподобилась протекающей бочке: сколько бы золота она ни покупала, деньги в ней не задерживались, а транзитом уходили на Запад» [95, С.511].