Високу результативність показала система логопедичного впливу на дитину з ВНГП, розроблена А. Іпполітовою. Підтримуючи ідеї М. Зеємана, М. Хватцева про можливість доопераційного логопедичного втручання, А. Іполітова багаторічним досвідом роботи довела необхідність і доцільність систематичних логопедичних занять уже в доопераційному періоді. Проте нині слід ураховувати, що цю систему розробляли у 80-тіроки, коли строки оперативного втручання були більш пізніми, тобто фізіологічна й особистісна готовність дитини до спільної роботи була краще сформованою. Враховуючи це, логопеди визнають методику А. Іпполітової як ефективну за відсутності у дитини системних порушень мовлення.
Своєрідність цієї методики полягає в тому, що на тлі дихальних і артикуляційних вправ, розвитку кінестетичних відчуттів увага дитини зосереджується спочатку на артикуляційному укладі (артикулемі) звука, і тільки за умови її засвоєння пізніше підктючається голос. У процесі формування артикулем особлива увага звертається на плавний, невимушений характер рухів з метою запобігання виникненню синкінезій у лицьовій та мімічній мускулатурі. У системі вправ з розвитку артикуляційного праксису основним є використання фізіологічної взаємодії м'язових груп мовленнєвого апарату, тобто їх взаємообумовленість та взаємозалежність. Послідовність роботи над звуками визначається рівнем готовності артикуляційної бази. Зміст логопедичних занять передбачає перевиховання фізіологічного дихання на мовленнєве; відпрацювання диференційованого вдиху — видиху; виховання довгого, плавного ротового видиху для реалізації голосних артикулем (без включення голосу) та фрикативних глухих приголосних; диференціацію короткого і довгого ротового та носового видиху для формування сонорних звуків і африкат; формування м'яких звуків, диференціацію й автоматизацію сформованих звуків. У методиці А. Іпполітової чітко визначено етапи (підготовчий, основний) і особливості логопедичної роботи в до- і післяопераційному періоді, вказано послідовність роботи над звуками, дозування матеріалу в різні періоди роботи.
Артикулеми голосних звуків рекомендовано формувати у такій послідовності: а, є, о,у,и,я,ю (завершує цю послідовність звук и). Звукия, є, ю формуються зі сполученняй та відповідного голосного звука(а, е, о, у). Звукй дає змогу простежити напрям видихуваного повітря як першої, так і другої частини дифтонга. Принципово відмінною від інших А. Іпполітовою була запропонована саме послідовність роботи над приголосними звуками. О. Pay рекомендувала такий порядок постановки приголосних;п, б, м, т, д, н, ф, л, к, г, с, з, х. М. Хватцев:я, т, к, л, б, д, г, с, з, ш, ж. 3. Нелюбова: я,б, ф, в, т, д, л, к, г, с, з, х. Тобто зазначені автори починати постановку приголосних зі проривних(я, б) і передньоязикових(т, д, я). А. Іпполітова, спираючись на досягнення підготовчого періоду (рухомості м'якого піднебіння, напрямленості видихуваного струменя повітря через рот, постановки голосних звуків), вважала, шо найефективнішим буде початок роботи з постановки щілиннихф і в, оскільки їх вимова не потребує підвищеної сили голосу, що не є бажаним для ослабленої дитини. На основіф і в, змінивши артикуляційний уклад, пропонується поставити с і ї (оскільки дитина вже може показати холодний струмінь повітря). Спираючись на короткий, відривчастийф, ф, ф. відбувається змикання і утворюється звукя, а від звукав можна поставити звукб.Незважаючи на відносну збереженість деяких звуків, А. Іпполітова категорично наполягала на тому, що роботу над постановкою звуків слід починати заново, з нуля, оскільки звуковимовну сторону вважала тотально порушеною. Кількість вправ, запропонованих дитині на кожному занятті, може бути різною. Так, на першому занятті можна обмежитися тренуванням ротового видиху або перейти до формування деяких артикулем голосних звуків.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.