Особливості розвитку дітей з ринолалією. Історія вивчення ринолалії. Аналіз теоретичних джерел дослідження ринолалії. Будова мовного апарату, страница 12

Л. Харьковим, С. Носко, Л. Яковенко та іншими фахівцями було обстежено 60 дітей із вродженими незрощеннями верхньої губи і піднебіння, які проходили лікування в Центрі в період з лютого 1995 р. по квітень 1996 р. Під час дослідження на запитання: «Чи відчуває дитина ваду мовлення і зовнішності», 100 % матерів дітей, старших за 4 роки, відповіли позитивно, тоді як щодо дітей у віці 4 років цей показник становив лише 15 %.

Опитані матері дітей шкільного віку відмічали замкненість характеру своєї дитини, заглибленість у себе, часто пригнічений настрій. З інших ознак називали сором'язливість, млявість, повільність, різку роздратованість, стійку нерішучість, надзвичайно сильну прив'язаність до батьків, психологічну залежність від дорослого. Це доводить наявність прямого негативного впливу природженої вади обличчя на психічний розвиток дитини.

За станом психічного розвитку діти з ВНГП — це досить різнорідна група: діти з нормальним психічним розвитком; діти із затримкою психічного розвитку (ЗПР); діти з порушеннями розумового розвитку різного ступеня.

Серед хворих із вторинною вадою піднебіння кількість осіб з ЗПР залишалася приблизно постійною для різних вікових груп і становила близько 30 %. Характерно, що у цієї категорії хворих наявність ЗПР найімовірніше була пов'язана зі строками проведення уранопластики. Так, ЗПР практично не спостерігали у таких дітей, якщо на момент операції їм було менше ніж З роки. Крім того, було виявлено майже повний збіг логопедичної групи (куди увійшли діти, обстежені логопедом з виявленими у них мовленнєвими порушеннями) і групи дітей із З ПР, яку виділили на основі результатів психологічного тестування.

Серед обстежених 60 хворих дітей, що мають природжені незрошення верхньої губи і піднебіння і перебувають на різних етапах хірургічної реабілітації, виявлено 22 дитини (36,6 %) із ЗПР. Найчастіше затримка психічного розвитку трапляється серед дітей з природженими незрощеннями піднебіння, зрідка — серед дітей з рубцевою деформацією верхньої губи і носа після хейлопластики. Lie свідчить про зменшення кількості дітей із ЗГТР серед хворих, що мають вроджені незрощення верхньої губи і піднебіння, проте перебувають на останніх етапах хірургічної реабілітації. Такий факт можна пояснити наявністю феномену відновлення нормального психічного розвитку у міру усунення причин, що негативно на нього впливають.

Ця категорія дітей, які всі здорові діти, зчасом стаютьдорослими, вони вступають у самостійне життя, починають свідомо виконувати соціальні ролі.

С. Станіславський (2003) у своїх дослідженнях висвітлив проблему щодо сприймання себе як особистості підлітками і дорослими з ВНГП, а також щодо впливу соціального середовища на формування їх особистості.

Порушення збалансованості системи «людина — середовище», недостатніх психічних або фізичних ресурсів індивіда для задоволення актуальних потреб, що зумовлено своєрідним вихованням дитини із незрощенням губи і піднебіння, неузгодженість самої системи цих потреб, побоювання, пов'язані з вірогідною нездатністю реалізувати значущі прагнення у майбутньому, а також з тим, що нові вимоги середовища можуть виявити їх неспроможність, породжують специфічність прояву психологічних якостей хворих на ВНГП у соціальному середовищі.

Дослідження С. Станіславського доводять безумовний вплив вродженої вади піднебіння на психологічний портрет особистості. Можна сказати, що усі особливості психологічної організації хворого на ВНГП зумовлені переживанням ним власної патології.

Не можна, однак, стверджувати, що хворі на ВНГП у сукупності своїй психологічно однорідні. В осіб із вродженою вадою обличчя ставлення до навколишнього світу є більш сталим і ригідним, реакції кожного з індивідів характеризуються відносно незначною різноманітністю. Природжені вади розвитку впливають на широту діапазону прояву поведінки індивіда: коливання реакцій у межах «фізична асоціальна агресивність — опіка щодо інших» є значно меншими в осіб з ВНГП. що і є свідченням збшнейості. Лінія поведінки є більш егоцентричною, ніж у здорових осіб юнацького віку, вони відчувають деяку напруженість щодо власного перебування у соціумі, постійний пс ихоло гі ч н и й д и с ко мфорт.