2.2 Метод простих ітерацій
Для використання методу простих ітерацій (послідовних наближень)
замінимо рівняння еквівалентним йому рівнянням
. (2.5)
y
![]() |
O a x1 x* x0 b x
Виберемо деяке наближення кореня і підставимо його
в праву частину рівняння (2.5). Одержимо
. Далі обчислюємо за формулою
(2.6)
Отримуємо послідовність наближень {} до кореня, що у випадку її
збіжності до кореня
може дати наближене його
значення із заданою точністю
. Необхідною
і достатньою умовою існування границі послідовності є вимога:
такий, що
. З цієї причини шукаємо
наближення (ітерації) , які б задовольняли вищезазначеній умові.
Перейти від рівняння до
еквівалентного йому
можна багатьма способами. Але
оптимальним є той, що задовольнить достатню умову збіжності методу простої
ітерації:
.
При виконанні умови збіжності за початкове наближення можна взяти довільне значення з інтервалу
2.3 Метод Ньютона
Метод Ньютона (метод
дотичних) для наближеного розв’яз-ку рівняння
полягає в побудові ітераційної
послідовності
,що збігається до
кореня рівняння на відрізку
його
локалізації.
y
0 a x1 x0 b x
Рисунок 2.3.1
На рисунку 2.3 зображено спосіб отримання першого наближення за методом
дотичних: x1 є точка перетину дотичної, проведеної до кривої в точці з координатами
. З прямокутного трикутника, гострий кут
якого
, маємо
звідки
.
Достатні умови збіжності такі. Нехай - визначена і двічі диференційована на
, причому похідні
зберігають
знак на
Тоді , виходячи з початкового наближен-ня
що задовольняє нерівність
ітера-ційна послідовність
(2.7)
збігається до
єдиного на розв’язку
рівняння
Для оцінки похибки n-го наближення кореня можна скористатися нерівністю
(2.8)
де найбільше значення модуля другої похідної
на
; m-найменше значення модуля першої похідної
на
.
За необхідності обчислити корінь рівняння з точністю ітераційну послідовність переривають за
умови
(2.9)
і приймають за наближене значення кореня
Метод Ньютона ефективний , якщо вибрано вдале початкове наближення для кореня і в околі кореня графік функції має велику кривизну .
Розв’язування систем лінійних алгебраїчних рівнянь (СЛАР)
Розглянемо систему
(3.1)
Її матричний вигляд
Ах=С. (3.2)
Тут А – {[],(i,j=
)}-матриця коефіцієнтів системи,
- вектори-стовпці.
Методи чисельного розв’язку СЛАР поділяються на точні і наближені. Метод вважають точним, якщо, нехтуючи похибками округлення, він дає точний результат після виконання певної кіль-кості обчислювальних операцій. Математичні пакети прикладних програм для ПЕОМ містять стандартні процедури розв’язку СЛАР такими поширеними точними методами, як метод Гаусса , матричним із використанням оберненої матриці .
До наближених методів розв’язку СЛАР
відносяться метод простої ітерації та метод Зейделя. Вони дозволяють отримати
послідовність наближень до розв’язку
таку, що
.
Ітераційні методи прості, легко програмуються і мають малу похибку округлення, але вони дають збіжну послідовність наближень тільки за виконання певної умови. Це достатня умова збіжності ітераційного процесу: модулі діагональних коефіцієнтів для кожного рівняння системи не повинні бути менше, ніж сума модулів усіх інших коефіцієнтів при невідомих
.
(3.3)
3.1 Метод простої ітерації
Розглянемо СЛАР у матричному вигляді (3.2) (діагональні коефіцієнти aii відмінні від нуля для всіх i). Приведемо її до вигляду х=Bх+D, де B=[bij] - квадратна матриця порядку n:
.
При цьому СЛАР (3.1) набуде вигляду
(3.4)
Взявши довільне початкове наближення , будуємо
ітераційний процес за формулою
.
3.2 Метод Зейделя
Ітераційний процес Зейделя відрізняється від методу простої ітерації тим, що при розв’язуванні систем вигляду х=Bх+D обчислення наступного наближення значення xi при 1<i<n використовується обчислені раніше наближення невідомих x1,x2,…,xi-1… .
Розглянемо тепер систему Aх=C (3.2) з
n рівнянь із n невідомими, як і раніше припускаючи, що діагональні коефіцієнти aii відмінні від нуля для всіх i. Перетворимо вихідну систему вигляду Aх=C до вигляду х=Bх+D, де
B=[bij] - квадратна
матриця порядку n:
.
У цьому випадку ітераційний процес методу Зейделя має вигляд:
(3.5)
Часто в практичних обчисленнях ітераційний процес припиняють, якщо два послідовних наближення відрізняються менше від наперед заданого числа ∆ у змісті обраної норми:
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.