2.2 Метод простих ітерацій
Для використання методу простих ітерацій (послідовних наближень) замінимо рівняння еквівалентним йому рівнянням
. (2.5)
y
O a x1 x* x0 b x
Виберемо деяке наближення кореня і підставимо його в праву частину рівняння (2.5). Одержимо . Далі обчислюємо за формулою (2.6)
Отримуємо послідовність наближень {} до кореня, що у випадку її збіжності до кореня може дати наближене його значення із заданою точністю . Необхідною і достатньою умовою існування границі послідовності є вимога: такий, що . З цієї причини шукаємо наближення (ітерації) , які б задовольняли вищезазначеній умові.
Перейти від рівняння до еквівалентного йому можна багатьма способами. Але оптимальним є той, що задовольнить достатню умову збіжності методу простої ітерації: .
При виконанні умови збіжності за початкове наближення можна взяти довільне значення з інтервалу
2.3 Метод Ньютона
Метод Ньютона (метод дотичних) для наближеного розв’яз-ку рівняння полягає в побудові ітераційної послідовності ,що збігається до кореня рівняння на відрізку його локалізації.
y
0 a x1 x0 b x
Рисунок 2.3.1
На рисунку 2.3 зображено спосіб отримання першого наближення за методом дотичних: x1 є точка перетину дотичної, проведеної до кривої в точці з координатами . З прямокутного трикутника, гострий кут якого , маємо
звідки .
Достатні умови збіжності такі. Нехай - визначена і двічі диференційована на , причому похідні зберігають знак на Тоді , виходячи з початкового наближен-ня що задовольняє нерівність ітера-ційна послідовність
(2.7)
збігається до єдиного на розв’язку рівняння
Для оцінки похибки n-го наближення кореня можна скористатися нерівністю
(2.8)
де найбільше значення модуля другої похідної на ; m-найменше значення модуля першої похідної на .
За необхідності обчислити корінь рівняння з точністю ітераційну послідовність переривають за умови
(2.9)
і приймають за наближене значення кореня
Метод Ньютона ефективний , якщо вибрано вдале початкове наближення для кореня і в околі кореня графік функції має велику кривизну .
Розв’язування систем лінійних алгебраїчних рівнянь (СЛАР)
Розглянемо систему
(3.1)
Її матричний вигляд
Ах=С. (3.2)
Тут А – {[],(i,j=)}-матриця коефіцієнтів системи, - вектори-стовпці.
Методи чисельного розв’язку СЛАР поділяються на точні і наближені. Метод вважають точним, якщо, нехтуючи похибками округлення, він дає точний результат після виконання певної кіль-кості обчислювальних операцій. Математичні пакети прикладних програм для ПЕОМ містять стандартні процедури розв’язку СЛАР такими поширеними точними методами, як метод Гаусса , матричним із використанням оберненої матриці .
До наближених методів розв’язку СЛАР відносяться метод простої ітерації та метод Зейделя. Вони дозволяють отримати послідовність наближень до розв’язку таку, що .
Ітераційні методи прості, легко програмуються і мають малу похибку округлення, але вони дають збіжну послідовність наближень тільки за виконання певної умови. Це достатня умова збіжності ітераційного процесу: модулі діагональних коефіцієнтів для кожного рівняння системи не повинні бути менше, ніж сума модулів усіх інших коефіцієнтів при невідомих
. (3.3)
3.1 Метод простої ітерації
Розглянемо СЛАР у матричному вигляді (3.2) (діагональні коефіцієнти aii відмінні від нуля для всіх i). Приведемо її до вигляду х=Bх+D, де B=[bij] - квадратна матриця порядку n:
.
При цьому СЛАР (3.1) набуде вигляду
(3.4)
Взявши довільне початкове наближення , будуємо ітераційний процес за формулою .
3.2 Метод Зейделя
Ітераційний процес Зейделя відрізняється від методу простої ітерації тим, що при розв’язуванні систем вигляду х=Bх+D обчислення наступного наближення значення xi при 1<i<n використовується обчислені раніше наближення невідомих x1,x2,…,xi-1… .
Розглянемо тепер систему Aх=C (3.2) з n рівнянь із n невідомими, як і раніше припускаючи, що діагональні коефіцієнти aii відмінні від нуля для всіх i. Перетворимо вихідну систему вигляду Aх=C до вигляду х=Bх+D, де B=[bij] - квадратна матриця порядку n: .
У цьому випадку ітераційний процес методу Зейделя має вигляд:
(3.5)
Часто в практичних обчисленнях ітераційний процес припиняють, якщо два послідовних наближення відрізняються менше від наперед заданого числа ∆ у змісті обраної норми:
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.