При аналізі балансу робочого часу особливу увагу необхідно приділити його структурі. При загальному зменшенні фонду робочого часу з 248248 люд.-год. в 2002р. до 203006 люд.-год. в 2004р., що, імовірніше всього, викликано зменшенням кількості працівників, частина відпрацьованого часу в загальному фонді не зменшується, а залишається практично постійною на рівні близько 80,0 %.
Рівень робочого часу також майже постійний протягом аналізованого періоду. Найбільшу постійну питому вагу в його структурі мають щорічні відпустки (більше 30,0 %). Негативною зміною можна вважати збільшення питомої ваги втрат часу, викликаних тимчасовою непрацездатністю. Вони збільшилися з 8,8 % у 2002р. до 12,3 % у 2004р. Збільшення питомої ваги неявок з дозволу адміністрації також не можна назвати позитивними. Їх величина стабільно зростає з 8,5 % до 11,0 %. Позитивним у структурі невідпрацьованого часу можна вважати скорочення неявок у зв'язку зі скороченим робочим днем з 50,5 % до 42,8 %. Це говорить про стабілізацію режиму роботи підприємства, незалежно від коливань попиту і сезонності роботи.
3.4. Аналіз собівартості
Аналіз собівартості продукції, робіт і послуг має дуже важливе значення. Він дозволяє з'ясувати тенденції зміни даного показника, виконання плану по його рівню, визначити вплив факторів на його приріст, установити резерви і дати оцінку роботи підприємства по використанню можливостей зниження собівартості продукції.
Об'єктами аналізу собівартості продукції є наступні показники:
· повна собівартість товарної продукції в цілому і по елементах витрат;
· витрати на гривню товарної продукції;
· собівартість окремих виробів;
· окремі статті витрат.
Планування й облік собівартості на підприємстві ведуть по елементах витрат і по калькуляційних статтях витрат.
Елементи витрат: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація основних засобів, інші витрати. Угрупування витрат по елементах необхідний для того, щоб вивчити матеріалоємність, енергоємність, трудомісткість, фондомісткість і установити вплив технічного прогресу на структуру витрат.
Угрупування витрат по призначенню, тобто по статтях калькуляції, показує, куди, на які цілі й в яких розмірах витрачені ресурси. Воно необхідне для визначення собівартості окремих видів виробів у багатономенклатурному виробництві, встановлення центру зосередження витрат і пошуку резервів їх скорочення. Основні статті калькуляції: сировина і матеріали, зворотні відходи, покупні вироби і напівфабрикати, паливо й енергія на технологічні цілі, основна і додаткова заробітна плата виробничих робітників, витрати на утримання і експлуатацію машин і устаткування, загальновиробничі витрати, загальногосподарські витрати, втрати від браку, інші виробничі відходи, комерційні витрати.
Зниження собівартості має дуже велике значення для кожного підприємства, тому що дозволяє збільшити частину прибутку в доході при незмінній ціні, підвищити рентабельність, а в сучасних ринкових умовах допомагає підприємству вижити, збільшити його маневреність і конкурентноздатність. Шляхи скорочення собівартості різні: скорочення частини живої праці, збільшення механізованої частини праці, застосування нових технологій.
Особливу увагу приділяють постійним витратам, що скорочуються в наслідок росту обсягів виробництва (амортизація, заробітна плата) і змінним, котрі змінюються пропорційно зміні обсягів виробництва (матеріали).
Під час аналізу необхідно розглянути структуру витрат, їх динаміку і відхилення.
Таблиця 3.14 - Аналіз собівартості за 2002-2004 рр.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.