Осередки враження при надзвичайній ситуації: характеристики та шляхи зниження впливу на населення і території, страница 35

Серед перелічених актів Уряду особливе місце займають "Положення про Єдину державну систему запобігання та реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характе­ру" та "Положення про класифікацію надзвичайних ситуацій". Основною їхньою метою є забезпечення ре­алізації єдиної державної політики у сфері запобігання і реагування на НС, цивільного за­хисту населення, створення єдиної си­стеми класифікації НС та визначення їх рівнів, забез­печення оперативного й адекватного реагування на такі ситуації. По суті, вперше на такому рівні було визначе­но єдині принципи створення держав­ної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру, основні зав­дання, склад сил і засобів, порядок ви­конання завдань і взаємодії структур­них підрозділів, а також регулювання основних питань функціонування цієї державної системи.

Наведений перелік нормативно-правових документів дає уявлення про загальний стан законодавчого за­безпечення техногенної,  природної та соціальної безпеки і одночасно є основою для більш поглибленого його аналізу. Докладне вивчення та зіставлення текстів згаданих документів дає змогу виокремити основні суттєві особли­вості всього правового поля згаданої сфери суспільного життя.

Однією з таких особливостей нормативно-правової бази з питань безпеки населення у НС є не­долік, який виражений у переважанні кількості об'єктів нормування над кількістю наявних нормативно-право­вих документів. Як уже зазначалось, загальний розвиток у цілому законо­давства України (як наслідок соціаль­но-політичних змін), погіршення ста­ну техногенної безпеки, поява нових техногенно-природних та соціально-політичних загроз постійно призводять до виникнення нормативно неврегульованих питань, швидке усунення яких лімітується на­явним часом, недостатністю відповідно кваліфікованих людських ресурсів, обмеженістю коштів на такі розробки. У таких випадках викори­стовуються юридичні норми Радянсь­кого Союзу, що в переважній більшості не відповідають новим ре­аліям життя.

Таким чином, можна говорити про застарілість цієї нормативної бази. Велика кількість документів, особ­ливо на рівні інструкцій, правил, стандартів, була розроблена 15–20 років тому. Так, лише в галузі охоро­ни  праці, згідно з оцінками фахівців, переопрацювання потре­бує близько 3000 документів різно­го порядку. В галузі техногенної безпеки ситуація ускладнюється тим, що відсутні аналоги документів, оскільки багато питань підлягають регламентації вперше.

Значні труднощі існують з погляду єдиних лінгвістичної та понятійної си­стем. У більшості документів при ви­значенні діяльності суб'єктів взаємовідносин достатньо довільно застосо­вуються поняття "завдання", "обов’язки", "відповідальність", "пов­новаження", "компетенція". Занадто "загальні" формулювання документів найчастіше не дозволяють чітко ви­значити і або розділити ці поняття. Довільне використання таких понять приводить до неможливості одно­значного розуміння фактичного роз­поділу функцій, відповідальності і повноважень між різними суб'єктами права при здійсненні ними спільної діяльності в системі запобігання та реагування на НС.

Нормативно-правові документи в цій сфері охоплюють, як уже зазнача­лось, достатньо широкий спектр галу­зей знань, що значно утруднює вико­ристання єдиної термінології. Тоді як навіть у межах однієї галузі знань ви­користовується різна термінологія, що призводить до нерозуміння поряд­ку застосування цих норм, особливо в критичні періоди розвитку НС.  Суттєвою особливістю аналізованої нормативно-правової бази є те, що документи різних категорій (закони, положення, програми, правила) ма­ють різну структуру побудови. Це значно утруднює і без того рутинний процес внесення в документи поправок, викликаних вне­сенням змін в один із взаємопов’яза­них документів, оскільки найчастіше однотипна інформація документа розкидана по різних його блоках і різних місцях тексту.