Осередки враження при надзвичайній ситуації: характеристики та шляхи зниження впливу на населення і території, страница 33

НС виникають у всіх сферах суспільного життя, і відповідно взаємовідносини в таких випадках описуються різними зако­нодавчими актами досить різного спрямування та призначення. Одно­часно всі законодавчі акти в галузі НС умовно можна поділити на кілька великих груп за об'єктами регулювання.

До першої належать акти Верховної Ради України та Президента Ук­раїни, які безпосередньо регулюють суспільні взаємовідносини під час ви­никнення та перебігу окремих видів або груп видів НС і подальшої ліквідації їх наслідків. До цих документів належать Закони України "Про надзвичайний стан", "Про цивільну оборону Ук­раїни", "Про захист населення і територій від НС техногенного та природного характеру", "Про аварійно-рятувальні служби", "Про правовий режим тери­торії, що зазнала радіоактивного за­бруднення внаслідок Чорнобильсь­кої катастрофи", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про карантин рос­лин", "Про охорону праці", "Про охо­рону атмосферного повітря", "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", "Про по­водження з радіоактивними відходами", "Про формування фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населен­ня", "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань", "Про пожежну без­пеку"; Постанови Верховної Ради України "Про затвердження Положення про резервний фонд Кабінету Міністрів України", "Про Концепцію (основи державної політики) національної безпеки України"; Укази Президента України "Про кон­цепцію захисту населення і тери­торій у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій", "Про вдо­сконалення системи реагування на надзвичайні ситуації на водних об’єктах" та деякі інші нормативно-правові документи такого рівня.

До другої групи належать законо­давчі акти, які опосередковано впливають на взаємовідносини під час НС або регулюють процеси, спрямовані на підтримання належного рівня техногенної та природної безпеки. Це насамперед Водний кодекс України, Лісовий кодекс України, Закони України "Про страхування", "Про екологічну експертизу", "Про тваринний світ", "Про дорожній рух", "Про пестициди та агрохімікати", "Про трубопровідний транспорт", "Про державний матеріальний ре­зерв", "Про приватизацію майна дер­жавних підприємств", "Про ветери­нарну медицину", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", "Про енергозбереження" тощо.

Окремою відособленою групою нормативно-правових актів, що стосуються регулювання процесів забез­печення техногенної, природної та соціальної безпеки, є такі, що регулюють діяльність сил та формувань, які мо­жуть залучатися за певних обставин до ліквідації НС. Це Закони України "Про міліцію", "Про Збройні сили України", "Про Службу безпеки України", "Про війська цивільної оборони" тощо.

Крім того, існує низка законодавчих актів, у тому числі і Конституція України, які мають загальний характер, і їх дотримання є обов'язковим для суб'єктів права в країні, незалежно від роду занять та сфери компетенції. Во­ни відіграють відчутну роль і в сфері техногенної та природної безпеки, оскільки будь-яке вдосконалення спе­цифічної частини законодавства має повністю корелюватися з ними. Зокрема, це Земельний кодекс України, Закони України "Про бюджетну систему Ук­раїни", "Про власність", "Про систему оподаткування", "Про державну таємницю", "Про міжнародні договори України", "Про органи місцевого само­врядування в Україні" тощо.