Осередки враження при надзвичайній ситуації: характеристики та шляхи зниження впливу на населення і території, страница 14

де  – коефіцієнт, що враховує погіршення умов роботи на задимленій, загазованій території, береться 1,4…2,0;  – коефіцієнт, що враховує особливості роботи в нічний час, дорівнює 1,3…1,4; W – майбутній обсяг роботи для ліквідації завалів, м³; П – продуктивність роботи формування ЦО, що залежить від виду робіт і ступеня забезпечення формування інженерною технікою.

У розрахунках для визначення потрібного часу на розчищення завалів цегляних і дерев’яних будинків поза їхніми контурами продуктивність інженерної техніки береться: для екскаваторів – 100 м³/год; для бульдозерів – 150 м³/год.

Розбирання завалів залізобетонних будинків найчастіше потребує проведення різання арматури, переміщення великовагових блоків, що призводить до збільшення тривалості робіт приблизно в шість разів.

Кількість змін формувань, необхідних для проведення АРІНР, визначається за формулою

,

де t – тривалість роботи однієї зміни (орієнтовно – 10 годин).

Ступінь руйнування будівель та споруд унаслідок стихійного лиха (землетру­су, урагану, смерчу) – приблизно можна визначити за таблицями порівняльних характеристик.

3.2. Характеристика осередків ураження при надзвичайній ситуації природного походження

З численних осередків ураження, які виникають під час стихійних лих, найбільш значними за масштабами наслідків є осередки, що утворюються при землетрусах та повенях. За ними йдуть пожежі, урагани, смерчі, сніжні замети, обледеніння тощо.

Осередок ураження при землетрусі – це територія, в межах якої відбулися масові руйнування та пошкодження будівель, споруд та інших об’єктів, що супроводжуються враженнями та загибеллю людей, тварин, рослин. Силу землетрусу характеризує його інтенсивність.

Для оцінки небезпечних наслідків землетрусів застосовується шкала оцінки інтенсивності. Під інтенсивністю (потужністю) землетру­су розуміють ступінь збитків i руйнувань у певному місці на поверхні землі, спричинених даним землетрусом. Шкала інтенсивності складена на основі узагальнення багаторічних спостережень за наслідками багатьох землетрусів у різних місцях. Саме тому вона не має остаточної редакції, та час від часу її переглядають, уточнюють, модернізують. Слід зауважити, що в даний час у свiтi використовуються декілька шкал інтенсивності: шкала японського метеорологічного агентства (JMA); китайська шкала інтенсивності; американська 12-бальна модифікована шкала Меркаллі (ММ); європейська 12-бальна шкала MSK-64 (абревіатура від прізвищ сейсмологів, які її запропонували: С.Мед­ведєва iз СНД, В.Шпонхойєра з НДР, В.Карника із Чехії). Остання шкала, до речі, використо­вується в Україні, тому коротко розглянемо, як вона побудована. При побудові цієї шкали її автори виходили з того, що всі землетруси за своєю потужністю поділяються на 12 балів, тому шкала містить бали від I до XII. Зважмо, що інтенсивність позначається римськими цифрами, щоб уникнути плутанини з магнітудою, яка позна­чається арабськими цифрами (табл.3.3).

Оскільки інтенсивність не є безпосередньо вимірюваною величиною, її виз­начення є цілковито суб'єктивним. Щоб отримати значення інтенсивності, необхідно обстежити постраждалі райони, оглянути пошкодження будівель та всього, що могло б зазнати дії землетрусу.

Результати обстеження узагальнюються, обробляються, i врешті визначається інтенсивність даного зем­летрусу. Для кожного зем­летрусу існує лише одна магнітуда за Pixтepом, однак цей землетрус може викликати трясіння різної інтенсивності в різних районах у залежності від відстані до епіцентру. Тому прийнято вважати, що інтенсивність, яка приписується даному конкретному землетрусу, це зазвичай максимальна інтенсивність, що спостерігається при цьому землетрусі.