Осередки враження при надзвичайній ситуації: характеристики та шляхи зниження впливу на населення і території, страница 20

Умови прогнозування епіфітотичного процесу. Для найбільш розумного планування боротьби з особливо небезпечними хворобами рослин та організації профілактич­ної роботи виконуються фітопатологічні прогнози, які мають за мету передбачити рівні розвитку хвороби до кінця вегетацій­ного періоду та можливі втрати врожаю. Прогнозування епіфітотичного процесу буває довгостроко­ве (передбачення хвороб на декілька років наперед для здійс­нення перспективного планування заходів для захисту рослин) і сезонне (попереднє, довгострокове і короткострокове), яке дозволяє передбачити рівень розвитку хвороби на декілька місяців наперед.

Установлення будь-якого прогнозу захворювання рослин базує­ться на знаннях особливостей розвитку збудника хвороби при різних агрокліматичних умовах. Точність прогнозу залежить від коректності методу і достовірності вихідної інформації.

Розглянуті показники осередків ураження, що виникають під час НС техногенного та природного характеру, свідчать про загрозу, яку вони несуть безпеці життєдіяльності населення і господарчій діяльності України. Знання характеристик осередків ураження, які виникають під час аварій, катастроф та стихійного лиха, особливо на ПНО та в технологічних процесах, дає змогу заздалегідь прогнозувати і частково визначати параметри можливих аварійних ситуацій розрахунковим методом. Так, цей прогноз надає можливість передбачити необхідні засоби для усунення виробничих аварій та максимального зниження рівня наслідків стихійних лих під час розробки та проектування технологій тощо.

Прогнози можливих гідрологічних явищ (короткотерміно­ві та довгострокові) складаються Гідрометцентром України та його структурними підрозділами.

Завчасність короткострокових прогнозів гідрологічних явищ становить декілька діб (звичайно 1…3), а довгострокових – декілька місяців (звичайно 1…2,5).

3.3. Характеристика осередків ураження при надзвичайній ситуації воєнного походження

Характеристика осередку ядерного враження. Під час ядерного вибуху (ЯВ) на місцевості утворюється осередок ядерного враження – територія, в межах якої внаслідок ядерних ударів відбулись масові враження людей, сільськогосподарських тварин та рослин, руйнування і пошкодження будівель та споруд, пожежі, радіоактивне зараження.

Уражаюча дія ядерного вибуху залежить від потужності боєприпасу, виду вибуху, типу ядерного заряду. Потужність ядерного боєприпасу характеризують тротиловим еквівалентом – масою звичайної вибухової речовини (тротилу), енергія вибуху якої еквівалентна енергії вибуху даного ядерного боєприпасу.

За потужністю ядерні боєприпаси розподіляють на надмалі (менше 1 кт тротилу), малі (1...10 кт), середні (10...100 кт), великі (100...1000 кт), надвеликі (понад 1 Мт).

Вибухи ядерних боєприпасів можуть відбуватися в повітрі на різній висоті від поверхні землі (води), а також під землею (водою). У залежності від цього ядерні вибухи розподіляють на такі види: висотний (понад 10 км), повітряний (високий, низький), коли світлова хмара не досягає поверхні; наземний, надводний, підземний, підводний. Вид вибуху ядерного боєприпасу визначається завданнями застосування ядерної зброї, властивостями об’єктів ураження, їх захистом, а також характеристиками носія ядерної зброї. Масові враження людей, сільськогосподарських тварин та рослин, руйнування і пошкодження будівель та споруд, пожежі, радіоактивне зараження місцевості, атмосфери, водоймищ визначатимуть дію вражаючих факторів ядерного вибуху: ударної хвилі (УХ), світлового випромінювання (СВ), проникної радіації (ПР), радіоактивного зараження (РЗ), електромагнітного імпульсу (ЕМІ).

Кількісні характеристики енергії ядерного вибуху складають: ударна хвиля – до 50 % всієї енергії вибуху; світлове випромінювання – 35 %; проникна радіація – 4 %; радіоактивне зараження місцевості – 10 %; електромагнітний імпульс – 1 %.