Залежно від тривалості зберігання вражаючої дії: стійкі (від декількох годин та діб до декількох тижнів) – зарин, зоман,VX, іприт; нестійкі (декілька десятків хвилин) – загальноотруйні та фосген.
Крім того, до БОР належать токсини, що згубно впливають на організми людей і тварин, а також фітотоксиканти, які можуть бути застосовані для враження різних видів рослинності. Токсинами називають хімічні речовини білкової природи рослинного, тваринного чи мікробного походження, що мають високу токсичність і здатні здійснювати вражаючу дію на організм людей та тварин. До них належать: ботуло токсин, стафілококовий ентеротоксин та ін.
Фітотоксиканти в залежності від характеру фізіологічної дії та цільового призначення розподіляються на гербіциди (для враження трав’яної рослинності, злакових і овочевих культур); арборициди (для враження деревинно-чагарникової рослинності); альгіциди (для враження водяної рослинності); дефоліанти (приводять до обпадання листя рослинності); десиканти (уражають рослинність шляхом її висушування).
Різновидом хімічної зброї є бінарні хімічні боєприпаси, що містять два нетоксичні компоненти. Вони утворюють високотоксичну БОР при змішуванні в результаті динамічних навантажень під час пострілу, пуску, бомбометання. Біохімічний механізм уражаючої дії на живу істоту, здатність проникати всередину техніки, будинків, споруд і вражати незахищених людей та тварин, що знаходяться там, можливість зберігати вражаючі властивості певний час, труднощі своєчасного виявлення факту застосування і встановлення типу БОР, можливість керування характером і ступенем ураження людей, необхідність використання для захисту від ураження та ліквідування наслідків застосування БОР комплексу спеціальних засобів хімічної розвідки, індивідуального і колективного захисту, дегазації, санітарної обробки, антидотів тощо робить БОР перспективними видами ЗМУ. Знаходячись у стані пари і тонкодисперсного аерозолю, вони заражають повітря й уражають людей через органи дихання; у вигляді грубодисперсного аерозолю чи краплин заражають місцевість і водойми, техніку, одяг і засоби захисту. Вони здатні вражати незахищених людей як у момент осідання часток на поверхню тіла людини (шкірно–резорбтивні враження), так і після їхнього осідання внаслідок випаровування з забрудненої поверхні (інгаляційне враження). Ураження людей можливі також при вживанні забруднених продуктів харчування і води.
Унаслідок застосування хімічної зброї на значній площі утворюються зони хімічного зараження та осередки хімічного враження (див. рис. 3.2). Зона ХЗ характеризується розмірами: довжиною L, шириною Ш, глибиною Г та площею S. Розміри зони ХЗ залежать від кількості застосованих БОР, їх типу, виду і кількості засобів доставлення, метеоумов та рельєфу місцевості. Довжина зони ХЗ L визначається довжиною району застосування хімічної зброї, наприклад шляху літака, на якому здійснилося виливання БОР з виливного авіаційного приладу. Глибина зони ХЗ визначається глибиною розповсюдження хмари зараженого повітря в небезпечних концентраціях. У зоні ХЗ може виникнути один чи декілька осередків ураження.
Характеристика осередку біологічного враження. Людство завжди негативно ставилось до ведення бойових дій із застосуванням бактеріологічних (біологічних) чинників як зброї і порушувало питання на всіх рівнях про їх заборону. В 1925 році в Женеві був підписаний так званий "Женевський протокол 1925 року", яким заборонялось використовувати біологічну зброю, але не заборонялось проводити дослідження з її вдосконалення. У квітні 1972 року 79 країн підписали у Вашингтоні, Лондоні і Москві Конвенцію, яка узаконила заборону біологічної зброї, а в липні того ж року до Конвенції приєдналися ще 14 країн. Але остаточно крапка в цьому питанні не поставлена й досі.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.