Ефективність захисту від ІВ характеризується коефіцієнтом ослаблення радіації (коефіцієнтом захисту) КОСЛ, який показує, у скільки разів ця перешкода ослаблює радіацію:
де h – товщина захисного шару (перешкода), см; d – шар половинного ослаблення речовини перешкоди, см.
Шар половинного ослаблення – це товщина шару речовини, яка ослаблює радіацію в два рази.
Дія ПР на матеріали та обладнання залежить в основному від виду випромінювань, дози випромінювання, природи опроміненої речовини в умовах довкілля. Найбільше зазнає дії ПР електронне обладнання, в тому числі ЕОМ, оптичні прилади, фотоплівки. У матеріалах та елементах електронної техніки при короткочасній дії ПР виникають тимчасові (оборотні) та остаточні (необоротні) зміни електричних параметрів; g-кванти викликають звичайно тимчасові зміни, а нейтрони – остаточні. Дії ПР найбільше зазнають напівпровідникові прилади. Особливо небезпечним для них є нейтронне випромінювання. Під дією on¢-випромінювання погіршуються також діелектричні властивості ізоляційних матеріалів.
Радіоактивне зараження – це зараження поверхні землі, атмосфери, водоймищ та різних предметів РР, що випали з хмари ядерного вибуху. РЗ як уражаючий фактор при наземному ядерному вибуху відрізняється масштабністю, тривалістю дії, зниженням ступеня дії з часом.
Джерелами РЗ є продукти ланцюгової ядерної реакції поділу, частина ядерного заряду, яка не прореагувала, наведена радіація у ґрунті під впливом нейтронів.
Під час ЯВ в основному утворюються довгоіснуючі радіонукліди (з періодом піврозпаду від кількох діб до декількох років). Масштаби та ступінь РЗ місцевості залежать від потужності та виду вибуху, метеоумов, рельєфу місцевості, типу ґрунту і рослинності. Місцевість вважається зараженою і потребує застосування засобів захисту, якщо рівень радіації на висоті 0,7...1,0 м від поверхні землі складає 0,005 Гр/год та більше.
Ступінь зараження сліду хмари ядерного вибуху неоднаковий: він поступово зменшується. Найбільше РР випадає на осі сліду, від якої ступінь забруднення зменшується в напрямку до бокових меж, а також від центра вибуху до кінця хмари (рис. 3.8).
Виявлення РО після ядерного вибуху здійснюється за тією ж самою схемою, що і для АЕС, але з деякими змінами. Так, нанесення прогнозованих зон РЗ починається з того, що на карті визначається центр (епіцентр) ядерного вибуху і його характеристики (див. рис. 3.8). Навколо центра окреслюється коло, яке визначає зону можливого зараження в районі вибуху. Радіус кола визначають залежно від сили вибуху за довідковою таблицею. Від центра вибуху за напрямком середнього вітру проводять вісь прогнозованих зон зараження. Також за таблицею визначають довжину і максимальну ширину (приблизно в середині довжини) кожної зони РЗ. Через ці точки проводять еліпси, що окреслюють прогнозовані зони зараження. На карту наносяться тільки чотири зони РЗ (А,Б,В,Г), тому що зона М під час ЯВ не визначається.
Для характеристики зон прийняті рівні радіації на фіксований термін – одна та десять годин після вибуху, а також дози випромінювання, що може отримати людина під час повного розпаду РР. Зв’язок між величинами дози випромінювання під час повного розпаду Д∞ та рівнем радіації Pt на час зараження t визначається співвідношенням
Характеристики зон сліду хмари ЯВ
Зона помірного зараження (забруднення) – зона А (межу зони на карті позначають синім кольором): P1 = 0,08 Гр/год; P10 = 0,005 Гр/год; Д∞ = 0,40 Гр.
Зона сильного зараження – зона Б (межу зони на карті позначають зеленим кольором): P1 = 0,80 Гр/год; P10 = 0,05 Гр/год; Д∞ = 4 Гр.
Зона небезпечного зараження – зона В (межу зони на карті позначають коричневим кольором): P1 = 2,4 Гр/год; P10 = 0,15 Гр/год; Д∞ = 12 Гр.
Зона надзвичайно небезпечного зараження – зона Г (межу зони на карті позначають чорним кольором): P1 = 8 Гр/год; P10 = 0,50 Гр/год; Д∞ = 40 Гр.
Характерною особливістю РЗ є спад рівня радіації з часом унаслідок розпаду РР. Спад рівня радіації описується формулою
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.