Розробка лінії фарбування шаф для електроустаткування, страница 33

Райони розосередження розміщуються на такій відстані, щоб на проїзд у місто на роботу, тобто близько 10-15 % від загальної чисельності населення міста.

З метою швидкого та організованого проведення евакозаходів передбачається завчасно: транспортне забезпечення; протихімічне та медичне забезпечення; продовольче та речове постання, а також охорону громадського порядку.

В зонах забруднення проводять заходи по дезактивації території, споруд, техніки та інших об’єктів, виконують заходи з пилоподавлення, ведуть контроль забрудненості сільскогосподарчої продукції, організують охорону будов, споруд та майна.

Для виявлення та визначення сучасних отруйних речовин і ряду сильнодіючих отруйних речовин, які використовуються у промисловості, можуть бути використані такі прилади:

-  прилад хімічної розвідки – ВПХР;

-  прилад хімічної розвідки медичної та ветеринарної служби – ПХР – МВ;

-  медична польова хімічна лабораторія – МПХЛ;

-  автоматичний газосигналізатор – ГСП – 11;

-  газосигналізатор – УГ – 2 тощо.

В якості приладів хімічної розвідки можна застосовувати напівавтоматичний прилад хімічної розвідки ППХР, МПХЛ, ПХЛ – 54.

9 ОХОРОНА ПРАЦІ ТА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

9.1Загальні питання охорони праці

Державна політика в галузі охорони праці базується на принципах:

Пріоритету життя та здоров’я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних та здорових умов праці;

Підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці;

Комплексного розв’язання завдань охорони праці на основі загальнодержавної, галузевих, регіональних програм з цього питання та урахуванням інших напрямків економічної та соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони довкілля;

Соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

Встановлення єдиних вимог з охорони праці всіх підприємств та суб’єктів підприємницької діяльності залежно від форм власності та видів діяльності;

Адаптації трудових процесів до можливостей працівника з урахуванням його здоров’я та психологічного стану;

Використання економічних методів управління охороною праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці, залучення добровільних внесків та інших надходжень на цілі, отримання яких не суперечить законодавству;

Інформування населення навчання, професійної підготовки та підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;

Забезпечення координації діяльності органів державної влади, установ, організацій, об’єднань громадян, що розв’язують проблеми охорони здоров’я, гігієни та безпеки праці, а також співробітництва та проведення консультацій між роботодавцями та (їх представниками) між усіма соціальними групами під час прийняття рішень з охорони праці на місцевому та державному рівнях;

Використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов та підвищення безпеки праці на основі міжнародного співробітництва [21].

9.2 Управління охороною праці на підприємстві

Відповідно до ст. 13 закону України “Про охорону праці” роботодавець зобов’язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме:

- створює відповідні служби та призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов’язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання;

- розробляє за участю сторін колективного договору та реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці;