До останнього часу поняття забезпечення безпечної життєдіяльності ґрунтувалося на концепції абсолютної безпеки. ЇЇ суть полягала в тому, що з розвитком науково-технічного прогресу людство навчиться пізнавати всі закономірності природних явищ і технологічних процесів, записувати їх у математичних формулах і за допомогою комп’ютерних технологій контролювати і прогнозувати їх, а значить, попереджувати і уникати небезпек. Проте реальне життя засвідчило неспроможність цієї концепції.
Абсолютна безпека виявилася недосяжною мрією. По-перше тому, що передбачити абсолютно все неможливо, а по-друге, удосконалити пристрої, машини, механізми можна, але дуже складно удосконалити людину, яка ними керує. Людина може свідомо чи несвідомо порушити регламент, правила. Отже, слід робити поправку на т.зв. людський чинник. Значить, уже 100-ї безпеки не вийде, не досягнемо.
Тож наприкінці ХХ ст. світова наукова спільнота переходить до іншої концепції забезпечення безпеки життєдіяльності – концепції допустимого ризику. Суть її полягає в тому, що досягти 100-ї гарантії безпеки, а значить нульового ризику неможливо, оскільки будь яка діяльність людини в будь якій сфері є потенційно небезпечною. Іншими словами, скрізь, де присутня людина, присутня і небезпека. Питання лише, наскільки реальна та чи інша небезпека, яка величина ризику (імовірності) її прояву. Якщо імовірність велика, це недопустимо, треба розробляти заходи щодо її зменшення, якщо незначна – можна нічого не робити, зберегти кошти, залишивши все так, як є. Проблема тоді зводиться до того, які саме встановити межі допустимості (чи недопустимості) ризику? Та про це – пізніше.
Отже, нинішня увага до проблем безпеки людини – явище не тимчасове, не місцеве, властиве лише нашому регіону, нашій державі. Це – об’єктивний процес, і в переважній більшості він має глобальний характер. Так. наприклад, країни Європейської спільноти започаткували роботу зі створення децентралізованої системи освіти у сфері ризику як найважливішої складової частково Відкритої Угоди Ради Європи щодо запобігання і взаємодопомоги при природних і техногенних небезпеках (ЕИР-ОРА). Понад 400 університетів практично всіх країн Європи оголосили про свою підтримку цієї програми, і серед них 32 ВНЗ України.
Слід зазначити, що західні країни давно приділяють увагу проблемам безпеки людини. Наприклад, у США 67 вузів готують фахівців за спеціальністю „Безпека, ергономіка, людський чинник”. В Японії – 19 таких вузів, у Великобританії – 12, у Німеччині – 19, навіть у Польщі таких вузів 4. В Україні жоден навчальний заклад не готує спеціалістів з безпеки людини. То може вони й не потрібні? Однак життя доводить, що потреба в таких фахівцях є, оскільки ситуація з безпекою наших громадян досить складна.
2. Ситуація з безпекою людини в Україні
На державному рівні в Україні прийняті безліч законів і нормативних актів, покликаних захищати здоров’я і безпеку наших громадян. Достатньо згадати Конституцію України, Закони „Про захист прав споживачів”, „Про захист від іонізуючого випромінювання”, „Про санітарне та епідеміологічне благополуччя населення”, „Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини”, „Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру” та багато інших.
Конституція України (ст. 3), наприклад, проголошує, що життя і здоров’я людини, її безпека є найвищими соціальними цінностями, які держава гарантує і забезпечує своїм громадянам.
Можна згадати й затверджену 16 січня 1997 р. Постановою Верховної Ради „Концепцію національної безпеки України”. В ній зокрема зазначається: „Національна безпека України як стан захищеності життєво важливих інтересів особи, суспільства та держави від внутрішніх та зовнішніх загроз є необхідною умовою збереження та примноження духовних і матеріальних цінностей”.
Не торкаючись проблеми зовнішніх загроз для держави, зазначимо, що нинішній негативний стан безпеки наших громадян зумовлений перш за все внутрішніми чинниками, головним з яких є соціальна незахищеність більшості населення.
Уважаемый посетитель!
Чтобы распечатать файл, скачайте его (в формате Word).
Ссылка на скачивание - внизу страницы.