Духовно-моральні основи розвитку соціально-економічних систем. Проблема морального чинника в економіці: історія і сучасність. Типізація соціально-економічних систем за моральним критерієм. Концепція духовно-моральної соціально-економічної системи, страница 7

В своїй фундаментальній праці «Захід Європи: Морфологія всесвітньої історії» (1918–1921) О. Шпенглер зазначає , що стиль або тип культури, формуючий поняття «цивілізація», – це певний стиль або спосіб свідомого буття, який включає не тільки «умонастрої, думки, жести і вчинки», але і «відтинає всю сукупність життєвих виявів вищого порядку, таких як: перевага певних видів мистецтв. схильність до езотеризму (Індія) або популярності (античність), до мови (античність) або письменності (Китай, Захід), як форм розумового повідомлення, тип державних утворень, грошових систем і суспільних звичаїв» [99, С.193].

Сучасний дослідник цивілізації директор Інституту російської цивілізації О.А. Платонов визначає її як головну форму людської організації простору і часу, що виражається якісними основами, які лежать в особливостях духовної природи народів, що становлять самобутній культурно-історичний тип. Кожна цивілізація являє собою замкнуту духовну спільність, існуючу одночасно в минулому і теперішньому часі і спрямовану в майбутнє, яка володіє сукупністю ознак, що дозволяють класифікувати її по певних критеріях.

Розділення людства на цивілізації, вважає О. Платонов, має не менше значення, ніж розділення на раси. Якщо раси є різновиди людини, що склалися історично, ,що мають ряд спадкових зовнішніх фізичних особливостей, які утворилися під дією географічних умов і були закріплені в результаті ізоляції різних людських груп один від одного, то приналежність до певної цивілізації відображує духовний тип, що склався історично, психологічний стереотип, що закріпився в певній національній спільності унаслідок особливих історичних і географічних умов життя і генетичних мутацій. Якщо приналежність до раси виражається в кольорі шкіри, будові волосся і ряді інших зовнішніх ознак, то приналежність до цивілізації виражається  перш за все у внутрішніх духовних, психічних і психологічних ознаках, духовних установках [70].

Нині поняття цивілізації є основним для соціальних наук, за висловом знаменитого англійського історика Арнольда Тойнбі (1889-1975), «умосяжним полем історичного дослідження», тобто тією вихідною одиницею, використання якої в науці дозволяє найкращим чином зрозуміти розвиток людства. Цей розвиток є не що інше, як народження, дозрівання і закат різних цивілізацій та їх взаємодія, діапазон якої простягається від плідного співробітництва до смертельної ворожнечі. Ця модель історії фактично загальновизнана і знаходить своє політичне відображення в доктрині багатополярного світу [цит. за 90, С.271].

Будь-яка цивілізація починається з утворення ядра, в якому закладено її «генетичний» фонд. Що це таке? Це основи світогляду, ієрархія цінностей, уявлення про добро і зло, про можливе і неможливе, правила поведінки, регламентація сімейних і суспільних відносин, критерії пристойного і непристойного. Коротко кажучи, ядро – це установки, що регулюють внутрішнє і зовнішнє життя людини. Абсолютно ясно, що вони повинні бути однаковими у всіх членів даної цивілізації, інакше ніякого єдиного колективу вони не складуть і цивілізація просто не відбудеться. Але це можливо тільки в тому випадку, якщо такі установки будуть прийняті на віру, бо якщо їх почнуть обговорювати, відразу ж виникнуть чвари і дискусії і суспільство розділиться саме в собі, а значить, і не встоїть. Цивілізація відбудеться тільки в тому випадку, якщо її ядром стануть релігійні постулати, або, як висловлювався Тойнбі, «тип вірування». Тобто, ядро цивілізації – тип вірування.

За всю історію людства А. Тойнбі нарахував близько двадцяти цивілізацій. У середині минулого століття, на його думку, їх було п'ять. Стільки ж існує і сьогодні, хоча деякі з внесених в список Тойнбі, з тих пір сильно змінили свою природу .