Духовно-моральні основи розвитку соціально-економічних систем. Проблема морального чинника в економіці: історія і сучасність. Типізація соціально-економічних систем за моральним критерієм. Концепція духовно-моральної соціально-економічної системи, страница 40

Проте, світова криза лише підштовхнула те, що дозрівало в надрах деформованої економіки (аморальної і непрофесійної). Вона, за суттю, є кризою світоглядною і культурною. Згідно П. Сорокіну її можна назвати кризою чуттєвої культури – культури, в якій головною цінністю є чуттєвий, матеріальний світ, а духовно-моральні цінності визнаються лише заради вигоди. Це криза цінностей і ідей раціоналізму і індивідуалізму, гедонізму і утилітаризму, релятивізму і емпіризму, антропоцентризму і споживання. На них будувалася західна цивілізація, у тому числі наука і економіка, вони стали основою англосаксонської соціально-економічної моделі, яка за своєю етичною суттю є аморальною. Вона і стала базовою основою сучасної світової економіки. Цю модель упроваджують і в українській економіці, втім вона придбала у нас свої «національні» особливості, її можна називати кланово-олігархічним капіталізмом і за своєю сутністю вона аморальна. Чи є альтернатива? Так, вона, на щастя, ще існує – це модель духовно-моральної економіки (соціально-економічної системи).

Соціально-економічна система (СЕС) – це цілісна сукупність взаємопов'язаних і взаємодіючих соціальних і економічних інститутів (суб'єктів) та відносин щодо розподілу і споживання матеріальних і нематеріальних ресурсів, виробництва, розподілу, обміну та споживання товарів і послуг.

Соціально-економічна система неминуче локалізована в економічному часі і просторі, а також по відношенню до її альтернативних варіантів. Вона має певні історичні, географічні, етнічні, духовні, політичні і економічні межі. Це у свою чергу означає, що вона може утілюватися в конкретних державно-політичних утвореннях або у формі інших, менших по масштабу, суспільно-господарських організацій. Таким чином, окреме підприємство, галузь (сукупність взаємозв'язаних підприємств) також можна розглядати як соціально-економічну систему. У міру посилення ефекту глобалізації як соціально-економічну систему правомірно розглядати все людство.

Головна цінність і мета економіки, вектори та орієнтири її розвитку втілюються у вирішенні основної моральної дилеми економіки: «мораль і (або) прибуток», що означає теоретичну і практичну відповідь на питання про те, як забезпечити прибутковість при дотриманні моральних норм і який вектор (цінність) вибрати в якості домінанти розвитку. Якщо поле економічної діяльності представити в системі координат, де віссю абсцис представлено функцію прибутку (рентабельності), а віссю ординат – функцію моральності (моральних норм), ми отримаємо чотири поля; у кожному з них окремі суб'єкти господарювання можуть вести себе по-різному, але в системі в цілому домінує якийсь один принцип (рисунок 3.1) [44].

Перше поле характеризується домінуючим прагненням суб'єктів системи і системи в цілому отримати достатній прибуток при дотриманні моральних норм. Друге – тим, що головним є дотримання моральних норм, прибуток не виключається, але передбачається його нульовий рівень і навіть збиток. У цьому випадку можна говорити або про діяльність, яка спочатку неприбуткова і повинна фінансуватися ззовні, або про аскетичне монастирське господарювання, чи про тимчасову ситуацію у господарюванні. Два верхніх поля являють собою духовно-моральну економіку.

Знизу ми маємо поле аморальної економіки, економіки, в якій моральні норми порушуються заради прибутку. Механізм дії цієї системи заснований на перекачуванні ресурсів та капіталів від одних суб'єктів економічної діяльності (фізичних, юридичних осіб або держав) до інших. Методи (важелі) цього перекачування досить прості за змістом, але їх конкретне наповнення і витонченість застосування модифікується в залежності від обставин, що змінюються.

Ось ці важелі: експлуатація народу та природних ресурсів; фінансові та правові спекуляції; використання неповної інформованості народу, правової, політичної, економічної неграмотності; маніпуляція громадською думкою з використанням методів ведення інформаційної війни, у тому числі впровадження помилкових теорій і міфізація суспільної свідомості, використання потенціалу довіри; силовий тиск або пряме застосування сили.