Духовно-моральні основи розвитку соціально-економічних систем. Проблема морального чинника в економіці: історія і сучасність. Типізація соціально-економічних систем за моральним критерієм. Концепція духовно-моральної соціально-економічної системи, страница 32

Друга точка зору визнає діалектичний зв'язок між моральністю і економікою. Тут підкреслюється не лише особистісно-моральний аспект економіки, але і її структурно-моральний аспект, її ефективний вплив на економіку. Прибічники цієї точки зору вважають, що в економіці можлива ефективна діяльність у рамках добра, де може виявити себе і морально-позитивна особа. Саме морально-позитивна економіка і забезпечує довгострокову, стратегічну ефективність, рентабельність. Підприємець, який не обманює і якісно обслуговує ділових партнерів і споживачів, створює позитивну репутацію, довіру до себе, тим самим закріплює за собою надійних партнерів і коло постійних споживачів. Ефективна економічна діяльність, яка здійснюється у рамках добра, сприяє вдосконаленню соціальних стосунків і особистої моральності.

Справедливим буде і зворотне твердження – будь-який обман в бізнесі в довгостроковій перспективі спричиняє втрату кваліфікованих працівників, надійних партнерів і клієнтів, а можливо і кримінальну відповідальність. Неетична поведінка, аморальний бізнес обернуться, рано чи пізно, соціальними і моральними втратами, як для особи, так і для підприємства, суспільства. З приводу соціальних і моральних наслідків порушення моралі в економіці для зростання в якості прикладу можливо привести взаємозв'язок тіньової економіки (її частини, яка пов'язана з несплатою податків) і соціальної сфери. Поява платної освіти, медицини, зниження рівня їх матеріально-технічного стану та, відповідно якості послуг, мізерна величина соціальної допомоги населенню – це у тому числі результат несплати податків, приховування доходів. А кримінальна сфера тіньової економіки, наприклад торгівля наркотиками або людьми призводить до непоправних моральних, соціальних, а потім і економічних  втрат.

Прибічники цього підходу також звертаються до історії економіки, до історії економічної і етичної думки. Наприклад, ось що пише Г. Форд, засновник знаменитої династії і відомої фірми, що займається виробництвом автомобілів: «Работу на общую пользу ставь выше выгоды. Без прибыли не может держаться ни одно дело… Хорошо поставленное предприятие, принося большую пользу, должно приносить и большой доход и будет приносить таковой. Но доходность должна получаться в итоге полезной работы, а не лежать в её основании» [цит. за 21].

Проте вважаємо необхідним підійти до другого підходу більш диференційовано, виділяючи наступні точки зору:

1) моральний чинник може бути присутнім в економіці, але економіка панує над мораллю (станом економіки визначається ступінь моральності і готовності поводитися в господарській діяльності відповідно до моральних принципів;

2) мораль обов'язково має бути присутньою в економіці, моральний чинник в деякому розумінні домінує над економічним, але потрібний інститут права - правова підтримка;

3) теологічна концепція: визначальний вплив стану моралі в суспільстві на економіку.

Першої точки зору дотримується Пол Хейне, який вважає, що „экономическая эффективность является слугой гуманистических стремлений, а не их соперником» [цит. за 64]. П. Хейне стверджує, що чим більшою кількістю коштів володіє підприємець, тим більше можливостей він матиме для того, щоб витрачати ці кошти на добродійні і інші соціальні цілі.

Ми не погоджуємось з цією позицією: в даному випадку ми маємо лише абстрактну можливість реалізації моральної дії, яка так і залишиться можливістю за відсутності у бізнесмена необхідних моральних якостей. З того, що окремі суб'єкти, які діють у соціально-економічній системі (бізнесмени, підприємці), стають багатіше (підвищують свій соціально-економічний статус), абсолютно не витікає підвищення загального добробуту. Між економічною можливістю зробити морально позитивну дію, наприклад, направити прибуток на соціальні цілі, і реальною дією, знаходяться два чинники - суб'єктивний або індивідуальний - моральні якості учасника соціально-економічних стосунків (менеджера і підприємця) і системний або інституціональний - стан суспільної моралі і інститутів, її що її регулюють (у тому числі у сфері економічних відносин).